About anything

About anything: there are a lot of false conclusions based on biased ideas that grow around and only taking a step away from the center might give you ideas on what is actually the problem.
Maybe more than one step away.
But considering problems inside the hurricane...

@темы: мысли вслух, наблюдения, йа, о людях, крик души, культура, менталитет, мыслеблудие, geek, ME, мыслевслухие, Motivation, задротствуем, возвращение в реальность, nerd, коллекция ошибок, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, мотивирующие посты, Микоми задротствует, Back to the reality, Good VS Evil, IMHO right, Nerdy Mikomi, Thinking out in web, яка різниця, какая разница - одна дає, друга дразниця, меня все равно поймут

---

ANDOR

OK, без палива, бо ще нічого не дивилася, крім тізеру. Але вже виникла купа питань до Андору.
Починається стрілянина в якомусь типу складі, все, начебто, гарно і круто... але сама кінцівка тої самої стрілянини і викликає купу питань.
Чому все почало сипатися так, наче там Вейдер зриває куски стін?
Чому всі ті... АБСОЛЮТНО всі ті куски стін, що зриваються і падають додолу на ланцюгах?
Чому все виглядає так, наче ти квест в Принці Персії проходиш?
Чому Сказгард більшу частину усього часу просто стоїть?
Чому взагалі вони розмовляли після того, як Сказгард відмовився давати гроші?
Чому Сказгард задавав купу питань людині, яку знає вже, завдяки розвідці, краще за себе?
Чому той довбень Андор розмахував пістолетом в обличча Сказгарду, залишивши дуже цінну штуку без нагляду?
Чому він її взвгвлі залишив без нагляду?...
У мене ще є питання, але ці виплили одразу.
Я таки буду дивитись, але я не впевнена що мій мозок не скипить, тому буду охолоджувати його чимсь.

Погляд на тізер АНДОРу.

@темы: SW, ЗВ, Star Wars, Andor, имею право на свою точку зрения, Микоми задротствует, Good VS Evil, Nerdy Mikomi, Thinking out in web, яка різниця, какая разница - одна дає, друга дразниця

---

The Sandman

The Sandman
Подивилася.
Мені якось ніяково від такої ротації персонажів, бо Джоанна Констатнтин - то... Люцифер - жінка... але я хапаю себе за думку, що то мультивсесвіт. Один з варіантів. Бо чому б ні. В кризі на мульти світах більша частина свтів загинула, а на прогалинах почали з'являтися - нові. Тому історію про Морфея можна розповідати як заманеться. І все буде абсолютно вірно, бо то варіації на варіаціях.
Мені дуже сподобалася ідея в Докторові Стренджі, де один зі світів був фарбами. Тільки я не дуже собі уявляю, як можна відзняти кіно про героїв, які є фарбами.

@темы: задротствуем, имею право на свою точку зрения

---

Є щось таке в сучасному стані речей, чого мало хто помічає, але що невідворотно близиться і, можна так сказати, що вже відбулося, але ніхто цього не бачить. Бо то робота для істориків з поколінь майбутнього, якщо воно у нас буде. Ні, я зараз не про той самий кінець світу, бо я не впевнена ні в чому зараз, бо не можу прогнозувати, так як не маю певного інформаційного матеріалу, аби зробити прогнози. Проте я впевнена, що той матеріал з'явиться у прийдешній поколінь. Через років так 500. І знову кажу, забутьте про вашу унікальність. Ті 500 плюс чи мінус років промайнуть для людства так, що ніхто і не зрозуміє як то сталося, і, якщо хтось з майбутнього б зустрівся з нами тепер, не зрозумів би, як так вийшло, що ми не бачили у нас на очах смерті важливих формацій.

@темы: мысли вслух, наблюдения, природа, йа, о людях, крик души, лирическое, философское, социальное, культура, менталитет, мыслеблудие, мысли о вечном, історія, мыслевслухие, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло

---

Про Кенобі...

Трошки з запізненням, але мало так статися, аби пройшов трошки час.
Мені і сподобалося, і трошки щось було не так.
Ну так, наче взагалі не те, але там був Обі Ван і так можна тоді.
Але нє.
Не можна, навіть прикриватися таким персонажем не можна аби робити чухню.
Навіть Оуен не врятував всього того.
Хоча Оуен тепер мій улюбленець.
Оуен і Беру. Вони круті.
Мене виносило протягом багатьох моментів. Особливо моменту з КПП. Бляха, ви серйозно???? Та пропускалка на ідіотів розрахована?
Мені в певних моментах здавалося що я дивлюся фільм "Мама і тато рятують світ" - саме от цей епізод.
Знаєте, як то буває, коли пишуть сценарій так, як хотілося б аби було... Очікування проти реальности. Так от, здалося мені, що сценарій то - потік свідомості з очікуваннями.
Я подивилася, спершу була в захваті, потім посиділа на думках про Кенобі і зрозуміла, що є багато питані до логіки усього, що відбувається.
Але таке можна впевнено сказати про більшисть контенту Діснею останнім часом. Тому я вже просто махаю руками і дивлюсь як розважалки.

@темы: ЗВ, фильмы, йа, философское, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, НИЗЯРАЗВИДЕТЬ, Микоми задротствует

---

Мені цікава космогонія різних народів і цивілізацій, але я тепер точно можу сказати, що, як би прикро не було, не знаходжу для себе вірної стежки серед того, що вже є у людства.
Кожного разу, коли я заглиблююсь в суть, втрачаю надію на надію.
А ще втрачаю відчуття, що є десь космогонія, яка мені близька, хоча знаю людей, котрі вірять в щось схоже.
Саме круте, що серед них нема тих, хто б хотів зробити з цього релігію.
Всесвіт є і буде навіть коли нас не стане. Закони, які в ньому працюють, ніяк не можуть залежати від того, принесемо ми жертву йому, чи поставимо свічку, сплативши за молитву.
Ні, вони працюють невідворотно.
Вони завжди були і будуть невідворотними, бо ми не знаходимося в стані, де можемо щось просити. Ми лише дискретна частка в структурі величного порядку буття, яке змінюється як би нам не хотілося відчути владу над тим.
У мене склалося відчуття, що релігії створюються як найбільша ілюзія того, що людина може вплинути на бога, або богів, ілюзія сили над надприроднім.
Так людство почало шукати собі ідолів. Скільки було зроблено заради того, що з часом перестає існувати.
Що є індульгенція?
Що є жертва?
Заради чого люди прагнуть зазирнути в майбутнє?
Аби спробувати змінити його?
Але кожного разу, коли людина зазирає в майбутнє - воно вже змінилося. Бо людина своїм поглядом спостерігача вже змінила все. Тепер нема того, що ти бачив – є дещо інше, є ти, який тепер будеш притягувати саме ті обставини, вести себе саме так, як ти бачив, бо там було так сказано. Тобою не маніпулював Всесвіт - тобою маніпулював твій власний хист до спроби змінити те, що буде. Так само працює все. Ми – істоти здатні самопрограмуватись. Кожен наш вибір - то не воля богів, ні – то наш крок, але він спричинений цілою низкою речей, що існують в природі і від яких кожен з нас дуже сильно залежить.
Ми – неймовірно прекрасна помилка буття.
Ми мазки на полотні художника, який випадково наляпав не там і не те, а вийшло цікаво.
Ми водночас і стались, і ніколи не існували.
Ми – частина істоти, що породжує саму себе в кожну дискретну частинку тої одиниці, що ми вигадали для себе, аби вимірювати кількість існуючих одночасно моментів буття.
В усьому є закономірність, і вона невідворотна для самовпевнених ще сильніше, бо гепає вщент.
Ваш час скінчився вже стільки разів, що ви собі і уявити не зможете. Бо ви вже зробили все закономірно для того, аби пройти свій шлях.
Зараз я бачу смерть цивілізації.
І ні, вона не розпочалась цього року.
І ні - ви не відчуєте її це кілька десятків, або й сотень поколінь. Бо ми живемо на тілі Іміра. А потім буде ще якийсь велетенський-над-андрогін.
Та як би ми що не називали...
Всесвіту до того нема жодного тьохку.
Всесвіт – то не бог. Буття – то не Олімп.
Небеса – то не рай.
Під Землею нема пекла. На півночі... чи де там ще, нема місця, що зветься чимсь.
Все то – умовні позначення на карті регіону, в якому ми намагаємося влаштуватись.
Влаштовуйтесь.
Бо то є наша природа.
Але будьте готові отримати в пику, коли натрапите на територію хижака.
Бо то – закони Всесвіту.

@темы: йа, космос, религия и атеизм, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло

---

Бен

Поки нуби міркують над тим, чи Дарт - то частина імені, чи то титул...
Сиджу дивлюся Кенобі.
З одного боку все дуже круто і вау, але з іншого - стільки питань щодо логіки того, що відбувається...
Без спойлерів, але було кіька моментів, коли складалося відчуття, що ти дивишся проект "зроби сам", де купка дівчат роблять начебто лайфхаки, коли все можна зробити простіше і кожного разу ти питаєш себе дві речі:
1) Навіщо????
і
2) Навіщо я це дивлюся?
Ну... з Кенобі я точно знаю навіщо я це дивлюся. І, не зважаючи на купку ватафаків, мені подобається.
Мені дуже подобаються флешбеки.
І неймовірно зайшов Оуен Ларс.
Я тупо фанат.
Інквізитори... ну таке. Хоча я сподівалася на щось, бо бачила в титрах Сунг Канга і сподівалася... ну... Сунг Канг мене і не розчарував. Хоча вроду йому тут відібрали. А от Руперт Френд... я взагалі не можу сказати нічого нормального, бо, то єдиний діснеєвськоєпошний персонаж, який мені неймовірно подобався до Руперта. Як мені це розбачити? І актор начебто гарнюній, і мало б щось вийти... але, щось не вийшло. Нічого не вийшло. Ну от не він має бути в такій ролі. Але я не знаю, хто... чесно. Бо персонаж дуже колоритний і його вхайдохано таким виконанням.

@темы: ЗВ, имею право на свою точку зрения

---

Чи можна довіряти людині, яка тебе зрадила?
Чи можна відчувати себе беспечно поруч з людиною, яка намагалася відгризти тобі пальця?
Чи можна відчувати себе в беспеці поруч з людиною, яка каже тобі, аби ти не переймався тим, що тобі вгризли пальця? Мовляв, дай, хай гризе.
Може слід поставити руку - хай панаха?
Була така історія про великого бога Тюра, який взяв собі в оселю сина Локі ще манюньким щенятком.
Виростив, прикипів до нього усім серцем. Ростив, як рідного. Знаючи, що доля у того така: знищити світло від сонця і мясяця, що доля у того вовчика Локі сина - проковтнути Всебатька. Але кохав його, допоки всі навіть Локі не переказав Тюрові, що дуже небеспечний той Фенрір, син його і Ангборди.
Так от, аби вмовити дуже розумного вовка вплутати себе в зашморг на шиї з магічних путів, Тюр, якому довіряв Фенріс, вклав вовку в пащу свою руку, аби та була запорукою беспеки. Тюр - бог, який до цього ніколи не брехав, бо був праведною війною - прямою і відвертою. Коли ж Фенріс зрозумів, що його надурили - відкусив руку Тюру - з тих самих часів - нема відвертої війни. З тих часів люди навчилися хитрити, бо переможців не судять. З тих пір Тюр втратив силу серед людей.
Якби не було тої історії?
Чи став би Фенрір ковтати в часи Рагнарьоку сонце та місяць, а з ними Одіна?
Якби не вбивство дитини Локі і не найжорстокіша помста Асів, де Скаді повісила над ним змію... чи став би Локі в часи Рагнарьоку вести армію проти Асгарду?
Якби не Тор з чіплянням до Змії, чи злютилася б та, винищивши третину усього живого?
Я дуже переконана, що всі дії мають свої наслідки.
Не поступайтеся руками заради Асів.

@темы: мысли вслух, магия, крик души, мыслеблудие, мысли о вечном, религия и атеизм, мыслевслухие, задротствуем, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми задротствует

---

Думка про 進撃の巨人

Я дуже давно думала писати це, але чомусь не написала одразу після перегляду 進撃の巨人.
Тим не менше, мене ця думка переслідує, тому вважаю, що вже досить носитися з нею, краще видати її і потім якось переосмислювати, або залишати як є.
Так от.
Основна тема аніме-серіалу в тому, що на людство нападають так звані титани. Коли нападають, то просто їдять людей.
Аби убеспечити себе, людство створює місто зі (здається... я не пам'ятаю вже скільки) сіма рівнями доступу та оточені за логікою 7 величезними стінами. Наче в кільцях.
Як титани пробивають одну зі стін, то ті, хто живе за нею, вже їжа, але є ще інші стіни, які обороняються від титанів і тд.
Так, я не додивилася до самого кінця, хоча думаю, що було б доречно, бо щось мені підказує, цікаве там і далі буде.
Так от.
Відкидаючи історію персонажів і політичну чухню в серіалі, я звернула увагу на одну штуку, яку ... пеніше за все,... я так сподіваюся, автори далі розкрили, але для мене то просто моя особиста думка.
СТІНИ...Знаєте, що саме мені людьське місто нагадувало?
Чомусь, місто за сьома стінами мені нагадувало як люди в селах на фермах закривають худобу. Ту саму худобу, що дає молоко та м'ясо.
Мене весь час переслідувала і переслідує й надалі думка, що велетні - то ті, хто людей споживають, а люди - то худоба, що їх заперли за сьома стінами. Люди так перелякані велетнів, що нікуди не вилазять за стіни. Живуть собі там, тихо, мирно, аж допоки титани не залазять через стіни і не починають їх жерти.......То так - просто треба було виписати думку.
Саме через таку думку мене дуже перло від сьомого сезону Супернатуралів, доречі. Бо в тій історії є щось таке занадто філософське і зловіще. Так само як і в переосмисленні ситуації в 進撃の巨人. А що, якби ви дивилися на ситуацію очами титанів...
А тепер спробуйте подивитися знову на ситуацію очами людей, але тепер ви знаєте про титанів... от якось так.

@темы: Мысли вслух, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, 進撃の巨人

---

Traditional medicine - is when people with an average life expectancy of 70, use recipes of people whose life expectancy was approaching 30.

@темы: анекдоты, вкусности, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, добро VS зло

---

О предложении Люка

Я думаю, что уже можно трещать, так как сегодня уже седьмой выходит. Пока еще не смотрела, но и дело не в нем.

Для тех, кто еще не смотрел - прячу под кат СПОЙЛЕРЫ 6го эпизода

Начиталась как забугорных фанов, которым совсем не понравилось то, что сделал Люк, так и нашенских, которые считают, что Люк - говнюк... даже если это и рифма, я не считаю, что это правильный подход.
Сейчас поясню.

Небольшой эскурс в то, что произошло и что мешает людям относиться к Люку нормально, для начала.
Когда Дин Джарен прилетел к Грогу, его встретила Асока и предложила передать подарок от Дина Грогу, чтобы не смущать ребенка, который может натворить делов из-за привязанности.
Люк передает кольчугу Грогу, но дает выбор.
С одной стороны - меч Йоды, с другой - кольчуга из бескара от Мандалорцев.
И предлагает выбрать.
Ты либо идешь путем Джедая, либо идешь к Дину Джарену.

С одной стороны я начиталась мнений, мол, это прям абсолют - и это путь Ситхов. Что это совсем не поступок Люка, который вообще шел против всего, что делали Джедаи и именно благодаря привязанности к отцу, спас его. Что это прям вообще не в духе Люка.
Ну да, я с этим могу согласиться, если мы говорим о лоре, как минимум, старой расширенной вселенной. Это даже, в какой-то степени звучит жестоко с точки зрения реалий реального мира, простите за повторения.

Но!
Вот тут уже идет личное имхо.
Мне лично это не кажется плохим решением ситуации. Также это не говорит об абсолюте.
1) Люк дал выбор (а выбрать надо - нельзя одной пятой точкой на два базара - если ты хочешь чего-то, то надо выбрать. Достигнешь каких-то результатов - потом, если захочешь, меняй профиль, но для того, чтобы чего-то достичь в какой-то деятельности, надо быть на ней сосредоточенным, потому надо сделать осознанный выбор и не повисать в воздухе каждый раз, когда на горизонте маячит что-то другое)
2) Это шикарный методический прием, который настроит на серьезный лад, или отсеет тех, кому это не надо.
3) Кроме того, у Люка вообще не стоит задача удержать Грогу любой ценой, но Грогу сам должен решить, удержится ли он среди Джедаев, или его место с Дином.

Как-то так.
Лично я считаю, что Люк, как учитель поступил очень мягко, правильно и предложив осознанный выбор.
И лично считаю, что было бы хуже, если бы этого выбора Грогу вообще не дали.

@темы: ЗВ, йа, задротствуем, имею право на свою точку зрения, добро VS зло

---

Don't Look UP

Вчера посмотрели Don't Look UP.
Что я могу сказать. Это шедевральнй фильм, который довел до абсурда все то, о чем я боюсь.
С одной стороны было смешно, а с другой - теперь понимаю, что по факту мы бы так себя и вели. И это, имхо, конечно же, но даже не преувеличение.
А еще, я в очередной раз подумала, что конец света давно уже наступил и мы все, как в аниме Final Fantasy Spirits Within просто являемся призраками нашего мира, которые просто не понимают, что уже давно умерли.
И еще...
Впервые за все время, когда я вижу в кадре Тимоти Шаламе, мне понравилась его роль.

@темы: мысли вслух, наблюдения, фильмы, о людях, вкусности, нервное, крик души, космос, мысли о вечном, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, НИЗЯРАЗВИДЕТЬ, Микоми задротствует, Don't Look UP

---

Пять причин почему стоит посмотреть сериал Daredevil

ПРЕДУПРЕЖДАЛКА: Это мое личное, пусть и подкрепленное примерами и пояснениями, но мнение. Никого не заставляю, просто делюсь сввими самыми сильными впечатлениями о сериале.

1) Шикарнейший сторителинг - каждый персонаж, все, что можно только увидеть, услышать, мельком не заметить, каждая реплика - все на своем месте... ну почти... я тему с Кастлом не трогаю, так как отдельно сериал про Кастла, вроде как, идет очень хорошо, а потому буду списывать на необходимость такого поведения персонажа согласно сюжета Сорвиголовы.
2) Превосходная работа со звуком - фактически, звук - это еще один отдельный персонаж. На моей памяти, я мало смотрела фильмов, где звуки, музыка и эффекты так грамотно вписаны в историю, что фактически втягивают тебя на физическом уровне в происходящее. Пример - это часть истории с Поинтндекстером, когда при помощи звуковых эффектов тебя насильно заставляют ощущать то же самое, что чувствует совершенно неприятный тебе персонаж. Ты постепенно сходишь сума и доходишь до точки не возврата вместе с ним. А еще, очень классно звуком показывали ситуации с Метью Мердоком, которому повредили ухо. В общем, тут можно до бесконечности перечислять именно этот параметр. Просто потому что это не только в вышеперечисленных моментах, так как они - самые сильные, а вообще по всем 3м сезонам.
Примеры:
* сцена второго сехона, когда частично начались проблемы со слухом - звук просто рассказывает всю историю. Все ощущения передаются зрителю... ну... я аудиал, так что, конкретно мне
* сцена, когда он начинает снова слышать - не смогла найти отдельно сцен по началу третьего сезона, чтобы показать вам, как красиво описано в звуке его ощущения
3) Шикарные злодеи - Начать можно... и даже нужно, пожалуй, с Кинпина, то есть Уилсона Фиска. Ну... вы уже в курсе, что я сериал начала смотреть из-за Винсента Д'Онофрио, но меня еще больше зацепило то, как, благодаря хорошему сценарию, правильной линейке и раскрытию многих вещей в сюжете, да и типажу актера, его хорошей игре, Уилсон фиск прямо впечатался в сознание. Это злодей, которого жалеешь, который восхищает в какой-то извращенной мере, пугает до безумия и запоминается, как идеальный образ. Не менее интересным является и Поинтдекстер, который Булзай, хотя оба эти персонажа проскочили мимо меня в фильме с Беном Эфлеком
4) Отменная работа в плане света, ракурсов и акцентов - Ну... тут вообще можно говорить о всех сразу вещах. Из супер-запомнившихся в этом плане сцен, где все просто вываливается на тебя, и прижимает гравитацией - следующие сцены
* Одна из самых крутых сцен всего сериала... не говор, что лучая, но в плане работы со всеми вышеперечисленными техниками - думаю, что эта и следующая - будут лучшими - сцена побега из тюрьмы в 3м сезоне
* Еще одна шикарная сцена, о которой ходят легенды - первый сезон - сцена драки с русскими в коридоре - снята одним кадром. Насколько мне известно было испорчено много дублей, все пытались сделать максимально хореографично идеально, но, имхо, здесь надо отдать должное еще и световому решению, цвету кадра, движения, тому, на что оператор обращал внимание в процессе, тому на что падает свет.
И еще немножечко подобных: сцена драки с учителем, сцена боя с Нобу,
5) Идеальный кастинг - ну... я тут мало что скажу, так как такие вещи трудно вывести из границ личного ИМХО. Тем не менее, Чарли Кокс - куда круче Сорвиголова, чем Бен Эфлек, хотя Эфлеком в момент просмотра фильма я фанатела и очень. Кроме всего остального, у меня Кокс не вызывает никаких симпатий, потому у меня получилось посмотреть на его персонажа почти беспристрастно... ну... я тут оговорюсь, что изначально меня поперла фигура Чарли Кокса. Все актеры на своих местах и мне трудно представить кого-то другого в той или иной роли. Особенно кого-то еще, кроме Д'Онофрио в роли Фиска, если честно. Фогги - это тоже отдельная тема. Карен - актриса творит чудеса. Хотя ее персонаж вызывает кучу недоумений, но, как мне пояснили, с мужской стороны - ее действия, сколько бы пробивно-гулпыми они не были, подкрепляется тем, что всегда есть кто-то кто ее вытащит из говна, в которое она не только сама влазит, но еще и втягивают по обычаю от двух человек дополнительно.

Опять же, сериал такой, что не каждому подойдет. Мне лично все это нравится. Мне понравилась работа со звуком, светом и цветом, а также актеры. Да и история - шикарно раскрыта. Я рада, что сериал закончился на третьем сезоне, так как его могла ждать участь многих шикарных проектов, которые свалились в ужыс. Если кого-то заинтересовали мои заметки - рада. Если кто уже смотрел и есть что добавить, буду рада прочесть)))))) Если вам хочется поругаться, как обычно - это куда-то еще. У меня на переходы на личности и холивары - запрет и табу всяческое.

@темы: мысли вслух, фильмы, красота, Звук, вкусности, на правах рекламы, задротствуем, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, Микоми задротствует

---

No matter how strange that sounds, there are some deities who are more powerful than almighty ones... never claiming to be all-powerful though. Never even shining.
S(he) is that kind.
S(he) is silent but loud.

@темы: мысли вслух, наблюдения, вкусности, космос, мыслеблудие, мысли о вечном, религия и атеизм, мыслевслухие, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми поэтизирует, мотивирующие посты, Микоми задротствует

---

Life is a strange thing.
Well, technically, it is not. But sometimes it feels like the strangest thing ever to be in the universe.
Once I was avoiding death.
Tended to think it was a sort of curse.
But now I do not.
I accept it as a part of life.
I respect it as a part of life. As well as many other things I considered wrong.
I had a revelation that Spring that changed my life entirely. That made me closer to acceptance.
It is always sad that life goes off to the other state. It can be the one tearing to shreds. But it is like you are looking into the looking glass, touching the surface and suddenly it swallows your part. Literally gulps it and it is never to return. But it is there. A different state perhaps. And no matter, if you get it or not, it is still devastating. And in no time, even though you realize it is devastating - it is still a part of real-life - the one never to be avoided.
But facing it with respect.
Gets you closer to ...
Gets you the doors to life itself.

@темы: мысли вслух, йа, эзотерика, крик души, космос, философское, мыслеблудие, мысли о вечном, тарабарское, религия и атеизм, мыслевслухие, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми задротствует