Те, що мене чіпає.
Коли я кажу, що у мене нема релігії.
Саме епічне: "ваша теорія доволі цікава"
Таке, що навіть не знаю, що відповідати: "хіба тоді ви не атеїст?"...
Дуже прям посмішку тягне: "ви просто ще своєї не знайшли"
І ще: "Хрестика носиш - християнка".
Насправді, через те, чому мене від самого малечку бабця та мати вчили, мені навіть те християнське складно назвати християнством, бо в ньому були в мавки, і русалки, і папороть, і ножі в стріхах, і чорти, і домові, і через порог не передавати речі, бо предків ображаєш, і Купала з вінками по ставкам, і гадання на гілках, і обереги, і багато ще такого, що не влазить в християнство, і що жило собі в нашій сім'ї поколіннями.
Але ні, я не язичниця.
Та й не християнка.
А чим більше я дізнаюсь про різні культури, про різні релігії світу, до яких маю велику цікавість, тим більше розумію, що нема в мене спраги до того.
То ж, виходить, що моя теорія - і є моєю релігією. Бо я не можу і не хочу доводити щось. Маю більше впевненності в науках, аніж в ввіруваннях, хоча не виключаю існування чогось, або когось. Просто маю осбиливу думку стосовно цього, також маю сподівання нікого не образити своєю позицією, хоча розумію, що це не можливо.
Тягне мене в бока потойбіча, бо там цікавіше аніж де.
Так, були люди, які мене відьмою називали, чортом, перевертнем, сатанисткою... я думаю, що останнє - через те, що я не вважаю, що Люцифер поганий, але переможці пишуть історію. Хто виграв - той і добро. У мене взагалі думки щодо Люциферу специфічні. Але я не вважаю себе його прибічницею. Ба навіть, якби так було, я б вважала себе християнкою. Хоча ні - думаю, що ні. Мені складно вважати себе християнкою, знаючи, що і звідки взялося в Біблії... хоча так - не про все ще знаю.
Але і атеїсткою себе не вважаю.
Дуже складно певному контингенту пояснити, як так, не вірити і не бути адептом жодної релігії чи конфессії і не бути атеїстом.
Ось якось так.