Я не вірю в конотації "добрий", або "поганий".
Нема людей ні добрих, ні поганих.
Ми всі, певним чином, і те, і інше.
Ми можемо домовитись, або не домовитись.
Здебільшого – друге, в обох випадках.
Здебільшого той, хто кричить який він гарнюнька – вірогідніше за все, або інфантильний недорозвинутий; або занадто впевнений в тому, що довкола нікому своїми діями не робить кривди.
Ну... тобто, або веде себе як ділюзивний хворий, або таким і є.
Є пласти складності ефекту від наших дій.

Може я щось забуду, або несвідомо проігнорую, тому можна додавати і підказувати.

* Перший пласт: найближче оточення. Тут ми вважаємо себе царями і господарями всесвіту. Тут ми вважаємо, що бачимо, як все відбувається, бо оперуємо відносинами з невеликою групою осіб.
* Другий пласт: рівень проф-групи, або групи за інтересами. Це може бути клас в школі, футбольна команда, команда на фірмі, тощо. Тут є вже особи до яких нам нема жодного діла і про яких ми навіть дозволяємо собі не думати. Але вони є частиною тої самої групи, в якій ми знаходимося за межами найближчих, а інколи туди навіть входять особи з найближчої групи. Але ми маємо великий вплив на всіх членів цієї групи.
* Третій пласт: рівень компаній і корпорацій так би мовити. Сюди входять чисельні організації, такі як (саме) корпорації, великі компанії, інститути, політичні партії, ОСББ, фонди, НДО, фандоми тощо... думаю, що сюди можна навіть поставити общини, села і ПГТ. Тут є багато людей яких ви навіть не знаєте і є великі шанси ніколи не зустрітись. Навіть в ОСББ, чи фандомі, навіть коли ви сидите в одному чаті. Але ваші дії впливають на таку велику групу не менше. Просто інколи мало хто буде знати, кому казати "дякую" за феєричний ахтунг, що сколихнув крихти з вентилятора. Але якщо група почала движ, так би мовити, то, хто б його не розпочав – ефект відчувають всі. І всі колективно відповідальні за те, що далі коїться.
* Четвертий пласт: країна... інколи, через розміри, чисельність, або єдність системи сприйняття світу, можуть відноситися до попередньої групи (думаю, що найяскравішим прикладом може бути Ватікан - маленька країна, повністю підкорена одній корпоративній ідеї). Тут взагалі залежить дуже від розмірів. Може так статися, що навіть у дворах біля вашого будинку щось треба зробити, або зроблено, а вам і діла немає. Та навіть так - ви навіть і не знаєте часто, що якісь в вашому районі, чи місті, чи взагалі в країні відбулося і це радикально змінило ваш спосіб життя.
* П'ятий пласт: Глобальний. Я довго думала, чи потрібно виділити міжнародні організації в окремий пласт. Вирішила, що ні, так як вони, в будь якому випадку стосуються глобальних змін і або спроможні, щось змінювати, або є суто номінальними формаціями. Але на світовій арені відбуваються дуже цікаві речі - тут складно сказати, що і хто відіграє остатню роль в визначені усього, що вплине на ваше особисте життя. Але тут як раз – той самий шар, де поганий, або хороший вчинок групи людей, або навіть одної людини – може змінити радикально все для майже людства. Або навіть людства. Тут відбуваються і забруднення оточуючого середовища, і замилювання очей публіки Гретою Тунберг, і міжнародні домовленості про певні економічні, або якісь інші речі. І навіть вирішуються долі менших пластів.
Можливо я спробую виділити ще один пласт, як окремий, але я не впевнена, тому, буду вдячна за корекцію.
* Шостий пласт: цивілізаційний. Тут можна оперувати не кордонами розселення групи, яка впливає на цьому рівні, а загальними тенденціями, які є у всіх пластів і як вони взаємодіють між собою. Я б віднесла до цього пласту загально глобальну цивілізацію, яку можна ще й досі сьогодні розділити на загальноазійську, загальноблизькосхідну, загальноспаніардську і европейськоамериканську з купками джерел автохтонних народів, які прагнуть вижити і не потрапити в пащі цих левіафанів. Є ще загальноземна цивілізація, але вона ще формується і я не впевнена, що вона встигне сформуватися, поки колапсує все те, що ми сприймаємо як належне, і що через років з тисячу якось там будуть історики обзивати.

Далі, на мою думку вже починається поле теоретизування.

Так от, повертаючись до складності впливу наших дій – на усіх цих рівнях є одна загальна риса, яка є чинником, що робить зло чи добро – ЛЮДИ.
Ми з вами є тим самим чинником, який творить добро, або зло.
Я не можу відносити до добра, або зла природні стихії, бо вони відбуваються без особливого замислу когось. Складно їх назвати запланованими.
Хіба що Земля і Всесвіт – живі істоти зі свідомістю
Тоді слід було б писати ще про один пласт стовідсотково, але свідомість Всесвіту, як і свідомість Землі – не доведені. Контакту не спостерігається на тому рівні, де ми могли б домовитись.

Тільки люди роблять людям або добре, або погано. То є наше особисте відношення до сенсу слів "добро" і "зло", бо коли людина робить іншій людині "зло", це не тому, що та людина вважає себе поганою, а тому що це принесе цій людині щось позитивне.
Не завжди, інакше не було б такого висловлювання як "сам собі злобний дендромутант".
Але здебільшого, якщо вам зробили зло – це тому що людина не вміє домовлятись.
Це тому що ви сприймаєте дії проти вас як зло. Ну, в більшості випадків, дії які сприймаються як зло і є злом. Бо, повертаючись до сказаного раніше, зло і добро – то особисте відношення до сенсу слів. Воно, до речі, може бути продиктовано одним з пластів.

Прикладом, злом вважається плювати на підлогу у когось вдома, або може так статися, що у когось вдома плювати на підлогу – то норм. Особисто я б не знімала вуличне взуття у такого когось вдома, але і не плювала б тому на підлогу, бо дві причини: 1) підлога певніше за все в слині щонайменше тих людей, що там живуть і я назбираю собі на ноги гидоти; 2) я особисто вважаю плюватися у когось вдома – злом. Чому?... ну... якщо ви плюєтесь, ви не зрозумієте, якщо ні, то навіщо вам пояснювати.

Ще яскравий приклад може бути, коли діти поховали батька чи мати і в спадок отримали нерухомість. Аби отримати свою частину йдуть на шантажі, злодійство, прямі погрози, доведення справи до суду, або навіть пошкодження того самого майна до стану, коли ніхто не зможе ним користуватись. Або люди домовляються і роблять все мирно. З моїх спостережень, в випадках зі спадком, друге трапляється занадто рідко.

Чи можна припустити, що люди роблять на всіх рівнях так, аби було добре тільки їм, не заважаючи на інших?
Можна, але чому тоді існують диктатури і більшість там підкоряється умовам, які не є прийнятними для того, аби назвати їх добрими для індивіда? Чому тоді, коли батько новонародженої дитини через кілька місяців після народження тікає з дому, а мати вимушена шукати роботу, якось крутитися сама?
Чи можна припустити, що люди схильні поступитися особистим заради більшого?
Можна, але чи знаєте ви, що і по тепер монархи в різних країнах вимушені одружуватися політично, що є регламент для таких людей, що те, що вони роблять прямо впливає на добробут країни? І якщо в монархічній державі жити добре – це значить, що монарх саме поступився особистим заради більшого? Або мати облишила мрію, бо дитина хвора і якщо вона буде допомагати дитині, то на мрії часу вже не буде. Або дитина стає донором для свого батька.

Ну і приклади можна наводити до безкінечності. Беручи різні пласти.

П.С.: як цікаво і моторошно все це писати під звуки сирени. Це стосується декількох одразу рівнів дилюзивності ефектів.