Кажуть, що сьогодні день відмови від куріння (#NoSmokingDay - 18.11).
Чесно кажучи, я навіть не знала про таке, але вважаю, що це крутий привід, аби розказати, що можна зробити, аби таки відмовитися, коли у тебе начебто нема бажання кидати. На особистому прикладі.
А як ще?
До речі, я не палю з 2011 року.
Так, мій досвід - то не кращий приклад, бо я не затятий курець. Але сам процес мені дуже подобався. Що там казати, я можу вас точно запевнити, що я б і зараз курила, але вже років десять я спокійно можу сидіти в компанії людей, де більшість курять. І мені норм.
Як?
От тут вже може бути складно, бо то подіяло в моєму випадку. Не кажу, що це - єдиний шлях. Але для мене він спрацював ідеально.
Я, так би мовити, віддала ту енергію, що я витрачала на куріння, у замін на своє ж бажання. Дуже сильне бажання.
Я пожертвувала тим, що мені дуже подобалося... всі ті сидіння під вікном з філіжанкою чорної кави та цигаркою в руці. Пожертвувала усіма тими думками, відчуттями тощо – заради досягнення свого бажання. І я не зриваюся, бо навіщо тоді було робити такий обмін, коли ти всесвіту можеш показати, що тобі байдуже на твої бажання.
Чи мені байдуже?
Ні!
І я маніфестую це.
НЕ важливо, буде то договір зі всесвітом, чи з особистою совістю... чи ще з чимсь... важливо, що таким чином ви маніфестуєте і собі, і світові, що вам важливе досягнення мети. Що це - справжня жертва. Сильніше за магічні, або релігійні жертви.
