About anything

About anything: there are a lot of false conclusions based on biased ideas that grow around and only taking a step away from the center might give you ideas on what is actually the problem.
Maybe more than one step away.
But considering problems inside the hurricane...

@темы: мысли вслух, наблюдения, йа, о людях, крик души, культура, менталитет, мыслеблудие, geek, ME, мыслевслухие, Motivation, задротствуем, возвращение в реальность, nerd, коллекция ошибок, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, мотивирующие посты, Микоми задротствует, Back to the reality, Good VS Evil, IMHO right, Nerdy Mikomi, Thinking out in web, яка різниця, какая разница - одна дає, друга дразниця, меня все равно поймут

---

Откровення від Мікомі якесь там надцять...

Раптово зрозуміла, що коли чую російську мову, дуже сильно насторожуюсь.
Вмикається захисний механізм.
Якщо ще кілька місяців тому, вперше в житті відчувала абсолютний спокій, коли почала говорити рідною мовою, то зараз ловлю себе на думках, що, коли я переходжу на російську заради когось - можливо, людина тех, десь там в середені, може себе відчувати незручно через те, що до неї звернулися не українською. Навіть коли вона сама розмовляє російською. Бо то у мене так. Так, зізнаюсь, у мене травма. Хоча міряти інших по собі не можна, але якось воно так у мене виходить. Хто зна, у кого як воно переживається і болить.
Тут - інша справа. Тут руськомовний ресурс, то можу відповідати вільно російською. Так само як на фейсбуці відповідаю мовами... намагаюсь відповідати мовами, якими до мене звертались... крім тих, яких не знаю. Але гугля в допомогу. До того ж, намагаюсь вчити ще мов. Хоча, чомусь вчепилася в ту латину і ніяк мене не відпустить.
Зараз, коли мені кажуть, мовляв, дуже хотілося б вчити українську - кажу, що можу допомогти, навіть підкачати. Від самого початку. Але потім починається, мовляв, ні з ким вчити, ні з ким розмвляти...бляха, коли мене це зупиняло з японською? Навіщо є фільми, музика, книжки... та навіть люди, які тепер намагаються щосили вчити мову. Ба більше - є розмовні клуби для всіх. І тих, хто з нуля, і тих, кому просто здолати певні перепони.
Як там кажуть:
Хто хоче - знайде тисячу можливостей.
Хто не хоче - тисячу причин.

@темы: о людях, welcome, geek, задротствуем, возвращение в реальность, nerd, добро VS зло, мотивирующие посты, Микоми задротствует, Back to the reality, Good VS Evil, IMHO right, Nerdy Mikomi, Thinking out in web, яка різниця, какая разница - одна дає, друга дразниця, меня все равно поймут

---

воскресенье, 25 сентября 2022 в 23:24

Пишет Киевское Братство:

24 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві на Хрещатику вибухнули будівлі. Це спровокувало пожежу, яка знищила історичний центр міста.
Вибухівку заклали радянські військові й диверсанти, хоч пропаганда СРСР довгий час стверджувала, що це зробили нацисти.

Вибухи в центрі столиці спричинили масштабні пожежі. Водогін також був зруйнований радянськими військами. Тому, щоб зупинити поширення вогню, нацисти підривали сусідні приміщення.
Так більшовицький та нацистський режими приклали руку до знищення історичного центру Києва. А постраждали від радянської диверсії більшою мірою цивільні кияни.
Кількість жертв від вибухів та пожеж досі лишається невідомою. Без даху над головою залишилися близько 50 тисяч людей.
Нацистська пропаганда звинуватила у вибухах київських євреїв та використала ситуацію як привід для знищення єврейського населення міста. Саме вибухи на Хрещатику стали формальною причиною для нацистів, щоб розпочати розстріли у Бабиному Ярі.
Пропаганда в СРСР заперечувала радянську причетність до вибухів у Києві в 1941 році аж до 1963-го року.

Більше інформації та фото - тут:

photohistory.kiev.ua/articles.php?a=1-9&fbclid=...

@темы: о людях, социальное, фото из жизни, яка різниця, какая разница - одна дає, друга дразниця, меня все равно поймут

---

Я не вірю в конотації "добрий", або "поганий".
Нема людей ні добрих, ні поганих.
Ми всі, певним чином, і те, і інше.
Ми можемо домовитись, або не домовитись.
Здебільшого – друге, в обох випадках.
Здебільшого той, хто кричить який він гарнюнька – вірогідніше за все, або інфантильний недорозвинутий; або занадто впевнений в тому, що довкола нікому своїми діями не робить кривди.
Ну... тобто, або веде себе як ділюзивний хворий, або таким і є.
Є пласти складності ефекту від наших дій.

Може я щось забуду, або несвідомо проігнорую, тому можна додавати і підказувати.

* Перший пласт: найближче оточення. Тут ми вважаємо себе царями і господарями всесвіту. Тут ми вважаємо, що бачимо, як все відбувається, бо оперуємо відносинами з невеликою групою осіб.
* Другий пласт: рівень проф-групи, або групи за інтересами. Це може бути клас в школі, футбольна команда, команда на фірмі, тощо. Тут є вже особи до яких нам нема жодного діла і про яких ми навіть дозволяємо собі не думати. Але вони є частиною тої самої групи, в якій ми знаходимося за межами найближчих, а інколи туди навіть входять особи з найближчої групи. Але ми маємо великий вплив на всіх членів цієї групи.
* Третій пласт: рівень компаній і корпорацій так би мовити. Сюди входять чисельні організації, такі як (саме) корпорації, великі компанії, інститути, політичні партії, ОСББ, фонди, НДО, фандоми тощо... думаю, що сюди можна навіть поставити общини, села і ПГТ. Тут є багато людей яких ви навіть не знаєте і є великі шанси ніколи не зустрітись. Навіть в ОСББ, чи фандомі, навіть коли ви сидите в одному чаті. Але ваші дії впливають на таку велику групу не менше. Просто інколи мало хто буде знати, кому казати "дякую" за феєричний ахтунг, що сколихнув крихти з вентилятора. Але якщо група почала движ, так би мовити, то, хто б його не розпочав – ефект відчувають всі. І всі колективно відповідальні за те, що далі коїться.
* Четвертий пласт: країна... інколи, через розміри, чисельність, або єдність системи сприйняття світу, можуть відноситися до попередньої групи (думаю, що найяскравішим прикладом може бути Ватікан - маленька країна, повністю підкорена одній корпоративній ідеї). Тут взагалі залежить дуже від розмірів. Може так статися, що навіть у дворах біля вашого будинку щось треба зробити, або зроблено, а вам і діла немає. Та навіть так - ви навіть і не знаєте часто, що якісь в вашому районі, чи місті, чи взагалі в країні відбулося і це радикально змінило ваш спосіб життя.
* П'ятий пласт: Глобальний. Я довго думала, чи потрібно виділити міжнародні організації в окремий пласт. Вирішила, що ні, так як вони, в будь якому випадку стосуються глобальних змін і або спроможні, щось змінювати, або є суто номінальними формаціями. Але на світовій арені відбуваються дуже цікаві речі - тут складно сказати, що і хто відіграє остатню роль в визначені усього, що вплине на ваше особисте життя. Але тут як раз – той самий шар, де поганий, або хороший вчинок групи людей, або навіть одної людини – може змінити радикально все для майже людства. Або навіть людства. Тут відбуваються і забруднення оточуючого середовища, і замилювання очей публіки Гретою Тунберг, і міжнародні домовленості про певні економічні, або якісь інші речі. І навіть вирішуються долі менших пластів.
Можливо я спробую виділити ще один пласт, як окремий, але я не впевнена, тому, буду вдячна за корекцію.
* Шостий пласт: цивілізаційний. Тут можна оперувати не кордонами розселення групи, яка впливає на цьому рівні, а загальними тенденціями, які є у всіх пластів і як вони взаємодіють між собою. Я б віднесла до цього пласту загально глобальну цивілізацію, яку можна ще й досі сьогодні розділити на загальноазійську, загальноблизькосхідну, загальноспаніардську і европейськоамериканську з купками джерел автохтонних народів, які прагнуть вижити і не потрапити в пащі цих левіафанів. Є ще загальноземна цивілізація, але вона ще формується і я не впевнена, що вона встигне сформуватися, поки колапсує все те, що ми сприймаємо як належне, і що через років з тисячу якось там будуть історики обзивати.

Далі, на мою думку вже починається поле теоретизування.

Так от, повертаючись до складності впливу наших дій – на усіх цих рівнях є одна загальна риса, яка є чинником, що робить зло чи добро – ЛЮДИ.
Ми з вами є тим самим чинником, який творить добро, або зло.
Я не можу відносити до добра, або зла природні стихії, бо вони відбуваються без особливого замислу когось. Складно їх назвати запланованими.
Хіба що Земля і Всесвіт – живі істоти зі свідомістю
Тоді слід було б писати ще про один пласт стовідсотково, але свідомість Всесвіту, як і свідомість Землі – не доведені. Контакту не спостерігається на тому рівні, де ми могли б домовитись.

Тільки люди роблять людям або добре, або погано. То є наше особисте відношення до сенсу слів "добро" і "зло", бо коли людина робить іншій людині "зло", це не тому, що та людина вважає себе поганою, а тому що це принесе цій людині щось позитивне.
Не завжди, інакше не було б такого висловлювання як "сам собі злобний дендромутант".
Але здебільшого, якщо вам зробили зло – це тому що людина не вміє домовлятись.
Це тому що ви сприймаєте дії проти вас як зло. Ну, в більшості випадків, дії які сприймаються як зло і є злом. Бо, повертаючись до сказаного раніше, зло і добро – то особисте відношення до сенсу слів. Воно, до речі, може бути продиктовано одним з пластів.

Прикладом, злом вважається плювати на підлогу у когось вдома, або може так статися, що у когось вдома плювати на підлогу – то норм. Особисто я б не знімала вуличне взуття у такого когось вдома, але і не плювала б тому на підлогу, бо дві причини: 1) підлога певніше за все в слині щонайменше тих людей, що там живуть і я назбираю собі на ноги гидоти; 2) я особисто вважаю плюватися у когось вдома – злом. Чому?... ну... якщо ви плюєтесь, ви не зрозумієте, якщо ні, то навіщо вам пояснювати.

Ще яскравий приклад може бути, коли діти поховали батька чи мати і в спадок отримали нерухомість. Аби отримати свою частину йдуть на шантажі, злодійство, прямі погрози, доведення справи до суду, або навіть пошкодження того самого майна до стану, коли ніхто не зможе ним користуватись. Або люди домовляються і роблять все мирно. З моїх спостережень, в випадках зі спадком, друге трапляється занадто рідко.

Чи можна припустити, що люди роблять на всіх рівнях так, аби було добре тільки їм, не заважаючи на інших?
Можна, але чому тоді існують диктатури і більшість там підкоряється умовам, які не є прийнятними для того, аби назвати їх добрими для індивіда? Чому тоді, коли батько новонародженої дитини через кілька місяців після народження тікає з дому, а мати вимушена шукати роботу, якось крутитися сама?
Чи можна припустити, що люди схильні поступитися особистим заради більшого?
Можна, але чи знаєте ви, що і по тепер монархи в різних країнах вимушені одружуватися політично, що є регламент для таких людей, що те, що вони роблять прямо впливає на добробут країни? І якщо в монархічній державі жити добре – це значить, що монарх саме поступився особистим заради більшого? Або мати облишила мрію, бо дитина хвора і якщо вона буде допомагати дитині, то на мрії часу вже не буде. Або дитина стає донором для свого батька.

Ну і приклади можна наводити до безкінечності. Беручи різні пласти.

П.С.: як цікаво і моторошно все це писати під звуки сирени. Це стосується декількох одразу рівнів дилюзивності ефектів.

@темы: о людях, nerd, добро VS зло, Good VS Evil, IMHO right, Thinking out in web, яка різниця, какая разница - одна дає, друга дразниця, меня все равно поймут

---

Є щось таке в сучасному стані речей, чого мало хто помічає, але що невідворотно близиться і, можна так сказати, що вже відбулося, але ніхто цього не бачить. Бо то робота для істориків з поколінь майбутнього, якщо воно у нас буде. Ні, я зараз не про той самий кінець світу, бо я не впевнена ні в чому зараз, бо не можу прогнозувати, так як не маю певного інформаційного матеріалу, аби зробити прогнози. Проте я впевнена, що той матеріал з'явиться у прийдешній поколінь. Через років так 500. І знову кажу, забутьте про вашу унікальність. Ті 500 плюс чи мінус років промайнуть для людства так, що ніхто і не зрозуміє як то сталося, і, якщо хтось з майбутнього б зустрівся з нами тепер, не зрозумів би, як так вийшло, що ми не бачили у нас на очах смерті важливих формацій.

@темы: мысли вслух, наблюдения, природа, йа, о людях, крик души, лирическое, философское, социальное, культура, менталитет, мыслеблудие, мысли о вечном, історія, мыслевслухие, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло

---

Don't Look UP

Вчера посмотрели Don't Look UP.
Что я могу сказать. Это шедевральнй фильм, который довел до абсурда все то, о чем я боюсь.
С одной стороны было смешно, а с другой - теперь понимаю, что по факту мы бы так себя и вели. И это, имхо, конечно же, но даже не преувеличение.
А еще, я в очередной раз подумала, что конец света давно уже наступил и мы все, как в аниме Final Fantasy Spirits Within просто являемся призраками нашего мира, которые просто не понимают, что уже давно умерли.
И еще...
Впервые за все время, когда я вижу в кадре Тимоти Шаламе, мне понравилась его роль.

@темы: мысли вслух, наблюдения, фильмы, о людях, вкусности, нервное, крик души, космос, мысли о вечном, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, НИЗЯРАЗВИДЕТЬ, Микоми задротствует, Don't Look UP