If there is hell and all those despairs, All of you, silent, muted, scared to act, Shall burn forever, dear Caspers, That’s what you signed for in your pact.
Ми все здолаємо, було і гірше. Ми той народ, що спав давно. У кріо-сні си мріяв, мріяв лише, Здавалося, що йому все одно. Його збудили, хай не враз збудили. Сполохала мрійливий стан війна. Так кожен раз - війна будує сили, І порятунку кривднику тепер нема. Нема, бо час тепер інакший, Тепер все робить кривдник сам. За принципом зроби, бо хто си краще, Собі вже викопав майдан. Той самий, що або поглине, Або зведе у новий бік, хто зна. Народ сий сплячий не загине, Бо час настав, і як то більш ніхто не зна.
Час настав і далі буде тільки так. Ви штурхали тих воїнів і ось вам. Тепер рахуйтеся - бо то козак, Він вже сказав "Нікому не віддам!" І то не шелест листя десь у лісі, То справжний буревій, ти схаменися, Не дай ти бог ховати меч у рясі, Де ти стоїш - там й зупинися, Крокуй від тіль назад по-добру, Земля ти з'їсть як то не зробиш. На себе гнів від Мари і недобру Ти вже собі поклав на заповіт. Чужий, себе і весь свій рід коробиш, Вже знай, земля згнила у тебе вдома. Іди будуй її назад, ще може вхопиш, Як будеш тут - і тя, і дім твій вморить втома. Чужий, у тебе вдома лихо! Тікай туди, будуй плоти. Воно лиш зараз в тебе тихо, А потім в тебе гній і люд - пласти. У тебе тут лиш час минає, Як ти б си рятував своє. Ще трошки сіль-твою згинає, І в мороку кайдани закує.