Є щось таке в сучасному стані речей, чого мало хто помічає, але що невідворотно близиться і, можна так сказати, що вже відбулося, але ніхто цього не бачить. Бо то робота для істориків з поколінь майбутнього, якщо воно у нас буде. Ні, я зараз не про той самий кінець світу, бо я не впевнена ні в чому зараз, бо не можу прогнозувати, так як не маю певного інформаційного матеріалу, аби зробити прогнози. Проте я впевнена, що той матеріал з'явиться у прийдешній поколінь. Через років так 500. І знову кажу, забутьте про вашу унікальність. Ті 500 плюс чи мінус років промайнуть для людства так, що ніхто і не зрозуміє як то сталося, і, якщо хтось з майбутнього б зустрівся з нами тепер, не зрозумів би, як так вийшло, що ми не бачили у нас на очах смерті важливих формацій.

@темы: мысли вслух, наблюдения, природа, йа, о людях, крик души, лирическое, философское, социальное, культура, менталитет, мыслеблудие, мысли о вечном, історія, мыслевслухие, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло

---

Чи можна довіряти людині, яка тебе зрадила?
Чи можна відчувати себе беспечно поруч з людиною, яка намагалася відгризти тобі пальця?
Чи можна відчувати себе в беспеці поруч з людиною, яка каже тобі, аби ти не переймався тим, що тобі вгризли пальця? Мовляв, дай, хай гризе.
Може слід поставити руку - хай панаха?
Була така історія про великого бога Тюра, який взяв собі в оселю сина Локі ще манюньким щенятком.
Виростив, прикипів до нього усім серцем. Ростив, як рідного. Знаючи, що доля у того така: знищити світло від сонця і мясяця, що доля у того вовчика Локі сина - проковтнути Всебатька. Але кохав його, допоки всі навіть Локі не переказав Тюрові, що дуже небеспечний той Фенрір, син його і Ангборди.
Так от, аби вмовити дуже розумного вовка вплутати себе в зашморг на шиї з магічних путів, Тюр, якому довіряв Фенріс, вклав вовку в пащу свою руку, аби та була запорукою беспеки. Тюр - бог, який до цього ніколи не брехав, бо був праведною війною - прямою і відвертою. Коли ж Фенріс зрозумів, що його надурили - відкусив руку Тюру - з тих самих часів - нема відвертої війни. З тих часів люди навчилися хитрити, бо переможців не судять. З тих пір Тюр втратив силу серед людей.
Якби не було тої історії?
Чи став би Фенрір ковтати в часи Рагнарьоку сонце та місяць, а з ними Одіна?
Якби не вбивство дитини Локі і не найжорстокіша помста Асів, де Скаді повісила над ним змію... чи став би Локі в часи Рагнарьоку вести армію проти Асгарду?
Якби не Тор з чіплянням до Змії, чи злютилася б та, винищивши третину усього живого?
Я дуже переконана, що всі дії мають свої наслідки.
Не поступайтеся руками заради Асів.

@темы: мысли вслух, магия, крик души, мыслеблудие, мысли о вечном, религия и атеизм, мыслевслухие, задротствуем, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми задротствует

---

Don't Look UP

Вчера посмотрели Don't Look UP.
Что я могу сказать. Это шедевральнй фильм, который довел до абсурда все то, о чем я боюсь.
С одной стороны было смешно, а с другой - теперь понимаю, что по факту мы бы так себя и вели. И это, имхо, конечно же, но даже не преувеличение.
А еще, я в очередной раз подумала, что конец света давно уже наступил и мы все, как в аниме Final Fantasy Spirits Within просто являемся призраками нашего мира, которые просто не понимают, что уже давно умерли.
И еще...
Впервые за все время, когда я вижу в кадре Тимоти Шаламе, мне понравилась его роль.

@темы: мысли вслух, наблюдения, фильмы, о людях, вкусности, нервное, крик души, космос, мысли о вечном, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, НИЗЯРАЗВИДЕТЬ, Микоми задротствует, Don't Look UP

---

No matter how strange that sounds, there are some deities who are more powerful than almighty ones... never claiming to be all-powerful though. Never even shining.
S(he) is that kind.
S(he) is silent but loud.

@темы: мысли вслух, наблюдения, вкусности, космос, мыслеблудие, мысли о вечном, религия и атеизм, мыслевслухие, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми поэтизирует, мотивирующие посты, Микоми задротствует

---

Life is a strange thing.
Well, technically, it is not. But sometimes it feels like the strangest thing ever to be in the universe.
Once I was avoiding death.
Tended to think it was a sort of curse.
But now I do not.
I accept it as a part of life.
I respect it as a part of life. As well as many other things I considered wrong.
I had a revelation that Spring that changed my life entirely. That made me closer to acceptance.
It is always sad that life goes off to the other state. It can be the one tearing to shreds. But it is like you are looking into the looking glass, touching the surface and suddenly it swallows your part. Literally gulps it and it is never to return. But it is there. A different state perhaps. And no matter, if you get it or not, it is still devastating. And in no time, even though you realize it is devastating - it is still a part of real-life - the one never to be avoided.
But facing it with respect.
Gets you closer to ...
Gets you the doors to life itself.

@темы: мысли вслух, йа, эзотерика, крик души, космос, философское, мыслеблудие, мысли о вечном, тарабарское, религия и атеизм, мыслевслухие, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми задротствует