About anything

About anything: there are a lot of false conclusions based on biased ideas that grow around and only taking a step away from the center might give you ideas on what is actually the problem.
Maybe more than one step away.
But considering problems inside the hurricane...

@темы: мысли вслух, наблюдения, йа, о людях, крик души, культура, менталитет, мыслеблудие, geek, ME, мыслевслухие, Motivation, задротствуем, возвращение в реальность, nerd, коллекция ошибок, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, мотивирующие посты, Микоми задротствует, Back to the reality, Good VS Evil, IMHO right, Nerdy Mikomi, Thinking out in web, яка різниця, какая разница - одна дає, друга дразниця, меня все равно поймут

---

Гор

Цікавинка... яка мене прямо турбує.
Є такий Єгипетський бог Гор. Бог неба, сонця і все таке інше.
Так от, у нього дуже цікава історія. А, враховуючи давність культу, вона наводить на роздуми щодо... ну... давайте розбиратися.
Було собі в давнину серед богів таке подружжя - Ізіда і Осіріс. Ізіда - мати богів... там багато розповідати, як і про Осіриса - вони вартують окремих дописів, або й навіть курсу лекцій. Але я не заради них тут все пишу і спробую, як то кажуть: "коротенько, хвилин на сорок"©
У того подружжя було все дуже круто і якось так вийшло, що брат Осіріса - бог на ім'я Сет (бог пустель і вітрів, та бог піщаних буревіїв... не дуже класна задача для гарного хлопця), такий заздрив Осірису і пошматував його (Я ще не знайшла інфи щодо причин).
Ізіда в горі, (а ще, тому що може, бо богиня магії до купи з усім), склала шматочки дрібнесенько наділеного чоловіка, наче пазл і (за різними даними), або з ним зійшлася, та зачала; або проговорила закляття над його тілом і – таки зачала. Там все набагато цікавіше, до речі.
Тут починається цікаве.
Щойно завагітнівши, вона втекла в Дельту Нілу, бо вважала, що Сет захоче вбити сина Осіріса. Там вона тихесенько народила Гора.
Там відбуваються цікавинки і з самим Гором.
В міфах є історія, як Ізіда ховала його в болотах, де його покусали змії.
Він (Гор) там помер.
Але Ізіда від горя так волала, що все живе сполохнулося. І він воскрес… хоча є відомості, що вона читала якісь закляття.
Вона за допомогою магії воскрешала не тільки Осіріса, але і Гора. Всюди це описується як намагання Ізіди приховати за боронити його. Вона там надалі його таки боронила від змій, крокодилів і іншого усього. Бо навіщо то їй, кожного разу воскрешати.
Далі Гор виріс аби відвоювати у Сета головне місце серед богів для свого тата і себе.
Я до чого це все тут пишу?
Просто схоже все дуже.
Десь я вже це все бачила… чула, читала.

А ще цікаво було б детально десь знайти тему з Гором і Анубісом. Бо, поки передивлялася інфу, натрапила на ще одну цікавинку, яку не знала.
Анубіса народила Нефтида… за різними даними батьком був або сам Сет, або Осиріс, або були періоди, коли ним вважався Ра.
Що там в тій сім’ї відбувалося – я вже не можу вам сказати, але точно можна запевняти, що Анубіс і Гор були братами за усіма ознаками. Жили разом і зростали разом, бо Нефтида намагалася приховати Анубіса від Сета, та хитрощами і за договором з Ізідою, передала Анубіса сестрі на виховання.
Ще одна тема, яку ну хочеться назвати дуже знайомою.

@темы: мысли вслух, мыслеблудие, религия и атеизм, задротствуем, добро VS зло

---

Є щось таке в сучасному стані речей, чого мало хто помічає, але що невідворотно близиться і, можна так сказати, що вже відбулося, але ніхто цього не бачить. Бо то робота для істориків з поколінь майбутнього, якщо воно у нас буде. Ні, я зараз не про той самий кінець світу, бо я не впевнена ні в чому зараз, бо не можу прогнозувати, так як не маю певного інформаційного матеріалу, аби зробити прогнози. Проте я впевнена, що той матеріал з'явиться у прийдешній поколінь. Через років так 500. І знову кажу, забутьте про вашу унікальність. Ті 500 плюс чи мінус років промайнуть для людства так, що ніхто і не зрозуміє як то сталося, і, якщо хтось з майбутнього б зустрівся з нами тепер, не зрозумів би, як так вийшло, що ми не бачили у нас на очах смерті важливих формацій.

@темы: мысли вслух, наблюдения, природа, йа, о людях, крик души, лирическое, философское, социальное, культура, менталитет, мыслеблудие, мысли о вечном, історія, мыслевслухие, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло

---

Чи можна довіряти людині, яка тебе зрадила?
Чи можна відчувати себе беспечно поруч з людиною, яка намагалася відгризти тобі пальця?
Чи можна відчувати себе в беспеці поруч з людиною, яка каже тобі, аби ти не переймався тим, що тобі вгризли пальця? Мовляв, дай, хай гризе.
Може слід поставити руку - хай панаха?
Була така історія про великого бога Тюра, який взяв собі в оселю сина Локі ще манюньким щенятком.
Виростив, прикипів до нього усім серцем. Ростив, як рідного. Знаючи, що доля у того така: знищити світло від сонця і мясяця, що доля у того вовчика Локі сина - проковтнути Всебатька. Але кохав його, допоки всі навіть Локі не переказав Тюрові, що дуже небеспечний той Фенрір, син його і Ангборди.
Так от, аби вмовити дуже розумного вовка вплутати себе в зашморг на шиї з магічних путів, Тюр, якому довіряв Фенріс, вклав вовку в пащу свою руку, аби та була запорукою беспеки. Тюр - бог, який до цього ніколи не брехав, бо був праведною війною - прямою і відвертою. Коли ж Фенріс зрозумів, що його надурили - відкусив руку Тюру - з тих самих часів - нема відвертої війни. З тих часів люди навчилися хитрити, бо переможців не судять. З тих пір Тюр втратив силу серед людей.
Якби не було тої історії?
Чи став би Фенрір ковтати в часи Рагнарьоку сонце та місяць, а з ними Одіна?
Якби не вбивство дитини Локі і не найжорстокіша помста Асів, де Скаді повісила над ним змію... чи став би Локі в часи Рагнарьоку вести армію проти Асгарду?
Якби не Тор з чіплянням до Змії, чи злютилася б та, винищивши третину усього живого?
Я дуже переконана, що всі дії мають свої наслідки.
Не поступайтеся руками заради Асів.

@темы: мысли вслух, магия, крик души, мыслеблудие, мысли о вечном, религия и атеизм, мыслевслухие, задротствуем, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми задротствует

---

No matter how strange that sounds, there are some deities who are more powerful than almighty ones... never claiming to be all-powerful though. Never even shining.
S(he) is that kind.
S(he) is silent but loud.

@темы: мысли вслух, наблюдения, вкусности, космос, мыслеблудие, мысли о вечном, религия и атеизм, мыслевслухие, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми поэтизирует, мотивирующие посты, Микоми задротствует

---

Life is a strange thing.
Well, technically, it is not. But sometimes it feels like the strangest thing ever to be in the universe.
Once I was avoiding death.
Tended to think it was a sort of curse.
But now I do not.
I accept it as a part of life.
I respect it as a part of life. As well as many other things I considered wrong.
I had a revelation that Spring that changed my life entirely. That made me closer to acceptance.
It is always sad that life goes off to the other state. It can be the one tearing to shreds. But it is like you are looking into the looking glass, touching the surface and suddenly it swallows your part. Literally gulps it and it is never to return. But it is there. A different state perhaps. And no matter, if you get it or not, it is still devastating. And in no time, even though you realize it is devastating - it is still a part of real-life - the one never to be avoided.
But facing it with respect.
Gets you closer to ...
Gets you the doors to life itself.

@темы: мысли вслух, йа, эзотерика, крик души, космос, философское, мыслеблудие, мысли о вечном, тарабарское, религия и атеизм, мыслевслухие, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми задротствует