Ні, дітки, ви або вчитесь і дивитесь на ситуацію всебічно, або ви в шорах.
Як мене вчили: завжди, читаючи, намагайтесь віднайти в тексті якомога більше нісенітниці - тоді цікавіше читати.
Якщо хтось вам щось сказав, це не означає, що це треба приймати за чисту монету, це означає, що людина хоче зробити так, аби ви думали в тому руслі... і не важливо, то особистий шлях (рідко буває), чи викарбовано купками зовнішніх пачів. Людина завжди міркує шаблонами - хтось складними, але більшість - простими. І людина завжди вважає, що до тої думки дійшла сама.

OK, без палива, бо ще нічого не дивилася, крім тізеру. Але вже виникла купа питань до Андору.
Починається стрілянина в якомусь типу складі, все, начебто, гарно і круто... але сама кінцівка тої самої стрілянини і викликає купу питань.
Чому все почало сипатися так, наче там Вейдер зриває куски стін?
Чому всі ті... АБСОЛЮТНО всі ті куски стін, що зриваються і падають додолу на ланцюгах?
Чому все виглядає так, наче ти квест в Принці Персії проходиш?
Чому Сказгард більшу частину усього часу просто стоїть?
Чому взагалі вони розмовляли після того, як Сказгард відмовився давати гроші?
Чому Сказгард задавав купу питань людині, яку знає вже, завдяки розвідці, краще за себе?
Чому той довбень Андор розмахував пістолетом в обличча Сказгарду, залишивши дуже цінну штуку без нагляду?
Чому він її взвгвлі залишив без нагляду?...
У мене ще є питання, але ці виплили одразу.
Я таки буду дивитись, але я не впевнена що мій мозок не скипить, тому буду охолоджувати його чимсь.

Погляд на тізер АНДОРу.

Sometimes I feel funny, when someone states things about me. But mostly I feel sad. Very sad about it.

Я не вірю в конотації "добрий", або "поганий".
Нема людей ні добрих, ні поганих.
Ми всі, певним чином, і те, і інше.
Ми можемо домовитись, або не домовитись.
Здебільшого – друге, в обох випадках.
Здебільшого той, хто кричить який він гарнюнька – вірогідніше за все, або інфантильний недорозвинутий; або занадто впевнений в тому, що довкола нікому своїми діями не робить кривди.
Ну... тобто, або веде себе як ділюзивний хворий, або таким і є.
Є пласти складності ефекту від наших дій.

Може я щось забуду, або несвідомо проігнорую, тому можна додавати і підказувати.

* Перший пласт: найближче оточення. Тут ми вважаємо себе царями і господарями всесвіту. Тут ми вважаємо, що бачимо, як все відбувається, бо оперуємо відносинами з невеликою групою осіб.
* Другий пласт: рівень проф-групи, або групи за інтересами. Це може бути клас в школі, футбольна команда, команда на фірмі, тощо. Тут є вже особи до яких нам нема жодного діла і про яких ми навіть дозволяємо собі не думати. Але вони є частиною тої самої групи, в якій ми знаходимося за межами найближчих, а інколи туди навіть входять особи з найближчої групи. Але ми маємо великий вплив на всіх членів цієї групи.
* Третій пласт: рівень компаній і корпорацій так би мовити. Сюди входять чисельні організації, такі як (саме) корпорації, великі компанії, інститути, політичні партії, ОСББ, фонди, НДО, фандоми тощо... думаю, що сюди можна навіть поставити общини, села і ПГТ. Тут є багато людей яких ви навіть не знаєте і є великі шанси ніколи не зустрітись. Навіть в ОСББ, чи фандомі, навіть коли ви сидите в одному чаті. Але ваші дії впливають на таку велику групу не менше. Просто інколи мало хто буде знати, кому казати "дякую" за феєричний ахтунг, що сколихнув крихти з вентилятора. Але якщо група почала движ, так би мовити, то, хто б його не розпочав – ефект відчувають всі. І всі колективно відповідальні за те, що далі коїться.
* Четвертий пласт: країна... інколи, через розміри, чисельність, або єдність системи сприйняття світу, можуть відноситися до попередньої групи (думаю, що найяскравішим прикладом може бути Ватікан - маленька країна, повністю підкорена одній корпоративній ідеї). Тут взагалі залежить дуже від розмірів. Може так статися, що навіть у дворах біля вашого будинку щось треба зробити, або зроблено, а вам і діла немає. Та навіть так - ви навіть і не знаєте часто, що якісь в вашому районі, чи місті, чи взагалі в країні відбулося і це радикально змінило ваш спосіб життя.
* П'ятий пласт: Глобальний. Я довго думала, чи потрібно виділити міжнародні організації в окремий пласт. Вирішила, що ні, так як вони, в будь якому випадку стосуються глобальних змін і або спроможні, щось змінювати, або є суто номінальними формаціями. Але на світовій арені відбуваються дуже цікаві речі - тут складно сказати, що і хто відіграє остатню роль в визначені усього, що вплине на ваше особисте життя. Але тут як раз – той самий шар, де поганий, або хороший вчинок групи людей, або навіть одної людини – може змінити радикально все для майже людства. Або навіть людства. Тут відбуваються і забруднення оточуючого середовища, і замилювання очей публіки Гретою Тунберг, і міжнародні домовленості про певні економічні, або якісь інші речі. І навіть вирішуються долі менших пластів.
Можливо я спробую виділити ще один пласт, як окремий, але я не впевнена, тому, буду вдячна за корекцію.
* Шостий пласт: цивілізаційний. Тут можна оперувати не кордонами розселення групи, яка впливає на цьому рівні, а загальними тенденціями, які є у всіх пластів і як вони взаємодіють між собою. Я б віднесла до цього пласту загально глобальну цивілізацію, яку можна ще й досі сьогодні розділити на загальноазійську, загальноблизькосхідну, загальноспаніардську і европейськоамериканську з купками джерел автохтонних народів, які прагнуть вижити і не потрапити в пащі цих левіафанів. Є ще загальноземна цивілізація, але вона ще формується і я не впевнена, що вона встигне сформуватися, поки колапсує все те, що ми сприймаємо як належне, і що через років з тисячу якось там будуть історики обзивати.

Далі, на мою думку вже починається поле теоретизування.

Так от, повертаючись до складності впливу наших дій – на усіх цих рівнях є одна загальна риса, яка є чинником, що робить зло чи добро – ЛЮДИ.
Ми з вами є тим самим чинником, який творить добро, або зло.
Я не можу відносити до добра, або зла природні стихії, бо вони відбуваються без особливого замислу когось. Складно їх назвати запланованими.
Хіба що Земля і Всесвіт – живі істоти зі свідомістю
Тоді слід було б писати ще про один пласт стовідсотково, але свідомість Всесвіту, як і свідомість Землі – не доведені. Контакту не спостерігається на тому рівні, де ми могли б домовитись.

Тільки люди роблять людям або добре, або погано. То є наше особисте відношення до сенсу слів "добро" і "зло", бо коли людина робить іншій людині "зло", це не тому, що та людина вважає себе поганою, а тому що це принесе цій людині щось позитивне.
Не завжди, інакше не було б такого висловлювання як "сам собі злобний дендромутант".
Але здебільшого, якщо вам зробили зло – це тому що людина не вміє домовлятись.
Це тому що ви сприймаєте дії проти вас як зло. Ну, в більшості випадків, дії які сприймаються як зло і є злом. Бо, повертаючись до сказаного раніше, зло і добро – то особисте відношення до сенсу слів. Воно, до речі, може бути продиктовано одним з пластів.

Прикладом, злом вважається плювати на підлогу у когось вдома, або може так статися, що у когось вдома плювати на підлогу – то норм. Особисто я б не знімала вуличне взуття у такого когось вдома, але і не плювала б тому на підлогу, бо дві причини: 1) підлога певніше за все в слині щонайменше тих людей, що там живуть і я назбираю собі на ноги гидоти; 2) я особисто вважаю плюватися у когось вдома – злом. Чому?... ну... якщо ви плюєтесь, ви не зрозумієте, якщо ні, то навіщо вам пояснювати.

Ще яскравий приклад може бути, коли діти поховали батька чи мати і в спадок отримали нерухомість. Аби отримати свою частину йдуть на шантажі, злодійство, прямі погрози, доведення справи до суду, або навіть пошкодження того самого майна до стану, коли ніхто не зможе ним користуватись. Або люди домовляються і роблять все мирно. З моїх спостережень, в випадках зі спадком, друге трапляється занадто рідко.

Чи можна припустити, що люди роблять на всіх рівнях так, аби було добре тільки їм, не заважаючи на інших?
Можна, але чому тоді існують диктатури і більшість там підкоряється умовам, які не є прийнятними для того, аби назвати їх добрими для індивіда? Чому тоді, коли батько новонародженої дитини через кілька місяців після народження тікає з дому, а мати вимушена шукати роботу, якось крутитися сама?
Чи можна припустити, що люди схильні поступитися особистим заради більшого?
Можна, але чи знаєте ви, що і по тепер монархи в різних країнах вимушені одружуватися політично, що є регламент для таких людей, що те, що вони роблять прямо впливає на добробут країни? І якщо в монархічній державі жити добре – це значить, що монарх саме поступився особистим заради більшого? Або мати облишила мрію, бо дитина хвора і якщо вона буде допомагати дитині, то на мрії часу вже не буде. Або дитина стає донором для свого батька.

Ну і приклади можна наводити до безкінечності. Беручи різні пласти.

П.С.: як цікаво і моторошно все це писати під звуки сирени. Це стосується декількох одразу рівнів дилюзивності ефектів.

Цікавинка... яка мене прямо турбує.
Є такий Єгипетський бог Гор. Бог неба, сонця і все таке інше.
Так от, у нього дуже цікава історія. А, враховуючи давність культу, вона наводить на роздуми щодо... ну... давайте розбиратися.
Було собі в давнину серед богів таке подружжя - Ізіда і Осіріс. Ізіда - мати богів... там багато розповідати, як і про Осіриса - вони вартують окремих дописів, або й навіть курсу лекцій. Але я не заради них тут все пишу і спробую, як то кажуть: "коротенько, хвилин на сорок"©
У того подружжя було все дуже круто і якось так вийшло, що брат Осіріса - бог на ім'я Сет (бог пустель і вітрів, та бог піщаних буревіїв... не дуже класна задача для гарного хлопця), такий заздрив Осірису і пошматував його (Я ще не знайшла інфи щодо причин).
Ізіда в горі, (а ще, тому що може, бо богиня магії до купи з усім), склала шматочки дрібнесенько наділеного чоловіка, наче пазл і (за різними даними), або з ним зійшлася, та зачала; або проговорила закляття над його тілом і – таки зачала. Там все набагато цікавіше, до речі.
Тут починається цікаве.
Щойно завагітнівши, вона втекла в Дельту Нілу, бо вважала, що Сет захоче вбити сина Осіріса. Там вона тихесенько народила Гора.
Там відбуваються цікавинки і з самим Гором.
В міфах є історія, як Ізіда ховала його в болотах, де його покусали змії.
Він (Гор) там помер.
Але Ізіда від горя так волала, що все живе сполохнулося. І він воскрес… хоча є відомості, що вона читала якісь закляття.
Вона за допомогою магії воскрешала не тільки Осіріса, але і Гора. Всюди це описується як намагання Ізіди приховати за боронити його. Вона там надалі його таки боронила від змій, крокодилів і іншого усього. Бо навіщо то їй, кожного разу воскрешати.
Далі Гор виріс аби відвоювати у Сета головне місце серед богів для свого тата і себе.
Я до чого це все тут пишу?
Просто схоже все дуже.
Десь я вже це все бачила… чула, читала.

А ще цікаво було б детально десь знайти тему з Гором і Анубісом. Бо, поки передивлялася інфу, натрапила на ще одну цікавинку, яку не знала.
Анубіса народила Нефтида… за різними даними батьком був або сам Сет, або Осиріс, або були періоди, коли ним вважався Ра.
Що там в тій сім’ї відбувалося – я вже не можу вам сказати, але точно можна запевняти, що Анубіс і Гор були братами за усіма ознаками. Жили разом і зростали разом, бо Нефтида намагалася приховати Анубіса від Сета, та хитрощами і за договором з Ізідою, передала Анубіса сестрі на виховання.
Ще одна тема, яку ну хочеться назвати дуже знайомою.

ОригіналОригінал взято тут.

Чого я чекаю від Асоки?
Чого я чекаю від Андора?
Можливо, я так багато чекаю як і від Кенобі.
Я вже не дуже сподіваюся на щось. Бо там обіцяють такі гори, але й з Кенобі обіцяли гори, а зробили щось ... ну... там була новина, що Юен МакГрегор промовився, що серіал мав бути про ОбіВана і Люка, що був дуже класний сценарій, що той сценарій почали всі вже читати і готові були працювати, бо класно, а потім прийшли продюсери і такі, мовляв... ну то добре, але... і все переробили. Та й переробили так, аби все тягнулося от до тої купки лайна, що написала Клавдія Грей; називалася та книжка Star Wars Leia, Princess of Alderaan.
Тобто, якби я не читала тої книжки, не знала б з якого дідька певні речі навіть в останніх двох частинах повнометражках були. А тут – тепер все як на долоні.
Коротше кажучи, от те сміття, де купа питань до логіки дій персонажів є, котра написана на вік... ну максимум тінейджера, який ще не зовсім зрозумів, як треба гарно брехати, в світі і світогляді якого все відбувається саме так, як він запланував... от з цим поєднали Кенобі. Хоча, маю зазначити, що Кенобі таки краще вийшов, аніж та книжка.
То ж, тепер не сподіваюся вже ні на що. Бо я не знаю, де той самий край, за який вже ступати в прірву…
Я люблю ЗВ. Але я не можу просто так любити, заплющуючи очі на нісенітниці. Коли вони вже такі разючі, що їх навіть нескладно побачити…

... Що дивлюся Стар Варз конетент, як споживач.
Коли це я перестала слідувати і почала споживати?
Певніше за все, коли ЗВ почали подавати як їжу.
Цього разу вийшло так собі... поставлю цьому ресторанчику дві зірочки.
Тепер ще задалася питанням, якого дідька так все відбувається...???

Є щось таке в сучасному стані речей, чого мало хто помічає, але що невідворотно близиться і, можна так сказати, що вже відбулося, але ніхто цього не бачить. Бо то робота для істориків з поколінь майбутнього, якщо воно у нас буде. Ні, я зараз не про той самий кінець світу, бо я не впевнена ні в чому зараз, бо не можу прогнозувати, так як не маю певного інформаційного матеріалу, аби зробити прогнози. Проте я впевнена, що той матеріал з'явиться у прийдешній поколінь. Через років так 500. І знову кажу, забутьте про вашу унікальність. Ті 500 плюс чи мінус років промайнуть для людства так, що ніхто і не зрозуміє як то сталося, і, якщо хтось з майбутнього б зустрівся з нами тепер, не зрозумів би, як так вийшло, що ми не бачили у нас на очах смерті важливих формацій.