John Bongiovi.
Не то, чтобы мне вообще нравилось что-то только одно у этого исполнителя, но есть вещи, которые вырывают из действительности более других. К одной из таких песен относится песня Little City.
К слову, весь альбом мне кажется каким-то дорожным.
И Кажется, что ты едешь за рулем своего авто, направление действительно не имеет значения, потому что есть дорога, есть ты и есть дождь.
Ощущения одновременно и спокойные, и что-то возвышенное есть в таком путешествии куда гляза глядят.
Я в одном фильме видела сцену, где девушку заставили везти пассажира, угрозами. В какой-то момент, она начала сама проиться в дорогу, потому что она успокаивалась и приводила свои мысли в порядок, когда была за рулем.
Иногда, когда я еду в общественном транспорте, мне кажется, что это именно то, что со мной и происходит. Моя жизнь всегда находится в чьих-то руках, но когда я в пути, я могу, хотя бы, привести свои мысли в порядок. А когда доезжаю до пункта назначения, понимаю, что не все так и тяжело, ведь большая часть того, что с тобой происходит - это то, на что ты сам в силах повлиять. Даже если ты еще не выбрал своей точки прибытия.
Пусть музыка вызывает чувства.
Пусть тексты, которые вы пишете, заставляют вас ощущать себя снова живыми.
Даже если это начинается с марафона.
Даже если этот марафон о том, как писать, флиртуя со словами. Флиртуя с эмоциями. Флиртуя с музыкой. Потому что это - #seksprotext2020.

У меня еще две композиции уже отработані, оптому я віставлю сюда их тоже.
А далее порсто буду делиться красивім с вами по мере прохождения марафоно-заданий.

И вот я снова здесь. Я обещала продолжить свой проект, в котором я буду брать интервью у интересных мне людей, которых знаю в сети. В этот раз предлагаю вам знакомство с очень крутой, невероятно женственной, талантливой и целеустремленной Ксенией Дитчук. Которую вы еще можете знать, как Izis, или TobiRA.
О проекте более подробно я писала тут. По ссылке вы сможете, так же, найти и прочесть уже имеющиеся беседы. Поверьте, там очень классные люди собраны. И так, давайте начинать... или продолжать. Кому как удобно.
УКРАЇНСЬКОЮ (до початку)УКРАЇНСЬКОЮ (до початку):
Я знову з вами, бо обіцяла продовжувати свій проект, де буду інтерв’ювати цікавих мені людей, котрих я знаю з мереж, або навіть в реальному житті. Цього разу хочу познайомити вас з дуже крутою особистістю, неймовірно жіночною, талановитою та цілеспрямованою Ксенією Дітчук, яку дехто з вас знає як Izis, або TobiRA.
Доречі, щодо проекту я раніше писала тут. За посилання ви зможете також подивитися, та почитати ті інтерв’ю, що вже опубліковано. Проте, це інтерв’ю, вперше буде в двох мовах. Можливо, якось дойду до того, аби зробити його ще й на інших мовах.
ENGLISH (preface)ENGLISH (preface):
And here I am again. As I promised I am going to continue my project with the interviews of the people I know from the web or maybe in a real life. This time I am glad to introduce a small talk with a super-cool, extraordinarily pretty, talented, and determined Ksenia Ditchuk. You may also know her as Izis or TobiRA.
By the way, I have a small introduction to this project and you can read about it here. You can also find other interviews hitting the link. Still, that one is the first I made in two languages. Maybe I would get to the point of making them in three languages one day.

Отже, Ксенія Дітчук (ТОБіРА)

• 12 років працює в комунікаціях,


• 5 років розбудовує комунікаційні команди та пресслужби,


• Тренує писати людей від 12 до 70 років.

Mikomi: Розкажи щось про себе. Хто ти? Що ти? Чим захоплюєшся? Чим займаєшся професійно?

TobiRA: Я – людина. Люблю каву з перцем, гарячий шоколад з перцем… М-м-м, я б охарактеризувала себе як суцільно дуальну людину.
Цікавлюсь медіа, працюю з інформацією та, звісно, з продуктами, які функціонують у сфері інформації та комунікації. Інфопродукти: тексти, дизайн, тощо.
Усе, що мене цікавить – взаємопов’язане. Все, чим я займаюся, впливає на мої інтереси та мою роботу. Література, музика, кіно, серіали цікаві мені в контексті того, як функціонує інформація, як працюють інформаційні маніпуляції тощо.
Це – основний вектор моєї життєдіяльності.

про життєву позицію і проекти для роботиMikomi: У яких проєктах ти зайнята зараз і наразі що така робота приносить в твоє життя?

TobiRA: Протягом останніх років я зазвичай працюю в декількох проєктах одразу (у трьох або п’яти водночас). Зараз я – керівник проєкту в громадській організації, що займається правовими реформами. Крім того, я – медіаконсультант в проєкті, який пов’язаний зі здоров’ям підлітків. На фрілансі я займаюся дрібними та дуже розмаїтими замовленнями: пишу тексти для сайтів, готую комерційні пропозиції, редагую та макетую всіляку поліграфію. Все це поділяється на два блоки: блок «заробити грошей», де мене мало цікавить тематика, і робота в громадській сфері – як оплачувана, так і безоплатна, прямо пов’язана з тим, що я вважаю своєю особистою громадянською позицією. Для мене є певні табу – теми, над якими я відмовляюся працювати, та замовники, з якими я не працюю з тих чи інших причин. Якщо я можу працювати на проєкті, що корелює з моїми особистими громадянськими позиціями, – це для мене успіх. Наприклад, зараз у мене саме такий період.

Mikomi: Колюче прохання: поділись своєю громадянською позицією, якщо це не табу. Для того, щоб було зрозуміло, про що ми говоримо.

TobiRA: Ми говоримо про захист прав людини та конституційну реформу.
Аби було зрозуміло – це одна з тих сфер, у яких я зараз працюю, а також, те, що мене цікавить в житті.
Тобто, розвиток правової держави. Аби закони ухвалювалися відповідно до процедур, у законному порядку (хоча це звучить, наче тавтологія, на жаль, це важливий акцент). Аби ухвалених законів дотримувалися.
Для мене особисто важливий захист прав людини. Тобто, саме ті статті Конституції, які гарантують мені право на віросповідання, на сексуальну орієнтацію, на свободу думок тощо.
Це – мій вектор.
Ідеться про те, що жодну людину не можна дискримінувати за будь-якими ознаками. А якщо нам щось конкретно у комусь не подобається, то абсолютно точно можна промовчати – щонайменше, таким чином виглядатимеш вихованішою людиною. Тому що ми всі – не ангели та всі комусь точно не подобаємося. Конституція – це суспільний договір, який ухвалила громада заради зручного спільного проживання на певній території.

про конституціюMikomi: Як вважаєш, чи працює, чи дієздатна Конституція в реаліях нашої країни, чи ні? Чи, може, якщо це не зовсім так, то що потрібно змінити в ній, аби вона була приведена в дію повною мірою?

TobiRA: Чи працює у нас повноцінно Конституція? Це – дуже складне питання. 47% українців взагалі не читали Конституцію, майже 10% читали про Конституцію у ЗМІ. Це – дані соцопитувань 2019 року. 34% громадян при цьому думають, що джерелом влади в країні є Президент (підказка – це не так, Конституція чітко говорить, що джерелом влади є народ). Це просто цифри, звісно, але ж які вони голосні.
Проте я вірю, що Конституція може працювати. І вона буде працювати, я впевнена в цьому. Її просто треба підтримувати. Це значною мірою ще й відповідальність Конституційного суду, який, зокрема, повинен слідкувати за тим, щоб закони, які ухвалюють, відповідали конституційним нормам. З 2015 до 2019 року довіра до Конституційного суду зросла з 10% до 22% І різко обвалилася у 2020 році, на жаль.
Водночас у нас протягом багатьох років сама сутність Конституції дискредитувалася повністю. Хто б не прийшов до влади, намагається переписати та вдосконалити документ під себе. Це сумно.

Щодо роботи у сфері копірайтингуMikomi: Щодо роботи у сфері копірайтингу. Для того, аби бути копірайтером, треба це насправді любити. Але я запитаю таким чином: які є основні навички, людські характеристики, професійні риси у того, хто займається або хоче займатися копірайтингом?

TobiRA: Копірайтингом я займаюся досі, просто він – як інструмент. Адже той, хто працює в медіа, повинен володіти навичками копірайтингу. Гарний комунікаційник повинен володіти навичками копірайтингу. І як свідчить практика та мій читацький досвід, гарний письменник теж повинен володіти навичками копірайтингу.

Про Макса ФраяMikomi: Ми з тобою нещодавно говорили про Макса Фрая, так?

TobiRA: Так, зокрема. Я не можу спокійно читати Макса Фрая, тому що його фрази для мене – як гарний комерційний текст.
З приводу твого питання: треба виходити насамперед з визначення, що таке «копірайтинг» (як процес діяльності та як результат – тому що результат теж часто називається копірайтингом).
Копірайтерский текст (копірайтинг) – це створення комерційного тексту. Дуже часто у нас перекладають як «текст, що продає», що по суті невірно, оскільки це будь-який тип комерційного тексту, не тільки заради продажу чогось.
Ці тексти далі поділяються на вужчі, спеціалізовані види. Скажімо, неймінг, слоганістика.
Ціль комерційного тексту може бути як і в залученні кінцевого користувача, який буде платити зі свого гаманця гроші за твій продукт чи послугу, так і в побудові контактів з партнерами, або в супроводжувальних текстах на сайті.
Все, що стосується не тільки комерційних, а й найрізноманітніших інших сфер діяльності. Це може бути політичний, діловий текст. Він не тільки продає – він формує образ, як інструмент побудови бренду, як інструмент творення іміджу, інструмент спілкування з різними аудиторіями.
Коли ти пишеш пресреліз на замовлення – чи це копірайтинг? Чи це текст, який продає?
А які риси мають бути у копірайтера? Я навіть не буду про це говорити – грамотність. Багато хто скаже, що якщо ви вмієте правильно писати текст – ви можете стати копірайтером. Але ні. Професійний копірайтер, який дорого коштує, може написати з друкарськими помилками та платити окремо редактору, який і перевірить коми, й за потреби – літери на місця розставить у словах.
Чи може людина, у якої дислексія, стати копірайтером? Так, може! Тому що копірайтинг – це насамперед про ясність думок.

Чи може кожен стати копірайтером? Може, але для цього треба навчатися.
Тому що слід розуміти структуру тексту, вивчати цільову аудиторію, розуміти, якого типу текст як саме та на кого впливає. Треба знати базові особливості побудови речень.
Але якщо говорити про внутрішні якості копірайтера – треба бути самокритичним. Йдеться про розумну критику самого себе та здатність сприймати чужу критику й вміння з нею працювати.
Коли ти пишеш текст, то як копірайтеру тобі не можна міркувати про правильну будову висловлювання – ти просто пишеш. Пишеш, не редагуючи.
як все відбуваєтьсяПеред цим у тебе має бути базова підготовка для конкретного тексту: ти вивчаєш тему, формуєш план – кістяк статті. У когось цей план може бути написаний, хтось, у кого більший досвід, – тримає план у голові: не потрібно зайвий раз писати, що перший абзац – це ось така інформація, а далі треба писати ось так.
Пишеш, потім відкладаєш, пізніше починаєш опрацьовувати текст так, наче він чужий: викидаєш зайві слова, інформаційний шум, сміття. Тому що кожне слово має значення і повинне бути на своєму місці. Якщо слово забираєш, а суть не змінилася, не змінилася тональність чи настрій – тоді це слово можна видалити.
про де-які ситуяції в сферіТут важливо знати хоча б базові принципи психології аудиторії, на яку розраховано текст: що допоможе людині відчути історію, що збудить емоційну хвилю. Адже комерційний текст повинен викликати емоції та бажання.
Важливо розуміти потреби аудиторії, знати, що їй насправді потрібно.
Тобто, не можна писати щось на кшталт: «Ми такі гарнюні! КУПУЙТЕ у нас». Ні! «Купуйте у нас, тому що це вирішить от таку вашу проблему, з якою ви вже якийсь час бідкаєтеся. Ця проблема може бути не дуже помітна, проте вона крок за кроком виснажує вас. Ви навіть не знали, що вона існує, але ж – ось вона! І вам буде щораз важче її вирішити. Проте зараз ми можемо вам допомогти – запобігти біді. Можете не треба купувати. Спочатку зателефонуйте нашому менеджеру – й він вам розповість більше». І тоді текст переводить процес продажу на менеджера.
Проте є багато факторів, які цілком здатні вбити хороший текст. Може бути поганий дизайн, чи поганий менеджер з продажу на лінії, який не зміг довести закрити угоду, як кажуть. Йому зателефонували, відреагувавши на текст на сайті, а потім замовник каже, мовляв, копірайтер поганий. Тут треба розуміти, чому так сталося, що текст виповнив свою місію – мотивував потенційного клієнта зателефонувати.

Що ще важливо – копірайтер повинен уміти працювати з критикою. Багато разів до мене приходили замовники, в яких перша реакція на текст була: «Все погано – ви не вмієте писати!» Що я можу зробити як виконавиця замовлення? Розізлитися та сказати клієнтові: «Сам дурень!» А ще можу спробувати дізнатися, що сталося, обговорити з клієнтом додаткові нюанси.

Mikomi: А як бути тому, хто прагне бути професіоналом у цій сфері?

TobiRA: Піти викурити цигарку, вилаятися в ямку, прокричатися, зайнятися сексом, побити грушу, з’їсти грушу (може допомогти, якщо з’їв боксерську грушу).
Написати гнівну відповідь у блокноті, пошматувати листок, з’їсти, викинути, видалити… Тобто, вилити кудись емоції та зрозуміти, що клієнт – теж людина зі своїми проблемами, своїм сприйняттям та своїм розумінням.
А потім починати запитувати.
Зазвичай глобальне: «Все погано, ви не вмієте писати!», – зводиться до якогось одного дурного малесенького пункту.
Наприкінці, якщо ви грамотно обговорили з клієнтом це питання, ви змінюєте все. Ви кажете: «Так, звісно! Ви ж замовник. Ви знаєте свою продукцію і цільову аудиторію краще».
Часто допомагають додаткові питання. Дізнатися стиль, який більше подобається, тому що не завжди замовник знає, чого він хоче. Мовляв, хочу, аби було добре. А потім виходить, що йому не подобається нормальний текст, а подобаються складні конструкції, які тяжко читати: де одне речення на два абзаци, де багато термінів.
Для нього це буде круто – це рівень.
Що робити з замовником, який схожий на недоумкуватого та не розуміє, що такі тексти не працюють? Якщо йому подобається складний текст і він хоче собі такий?
Можна спробувати пояснити йому. Сказати щось на кшталт: «Я вважаю, що це не спрацює, тому що ось та ось».
Завжди потрібно чітко обґрунтовувати свою позицію. Для всього, що ти робиш, що ти пишеш, має бути причина.
Якщо замовник сказав: «Ні, все одно хочу ось так», – моя позиція: «Хто платить, той замовляє музику». Я зі свого боку зробила все, попередила про наслідки (бажано зберігати листування).
Тут ще грає роль особисте сприйняття та бюджет проєкту.
Інколи є сенс сказати: «Я таку профанацію відмовляюся робити – шукайте іншого автора», – адже якщо у тебе є професійне ім’я, якщо ти працюєш під особистим брендом, не хочеш, аби якесь лайно підписали твоїм ім’ям, маєш право відмовити.
У підсумку: треба вміти писати, бути готовим до критики.
Багато письменників не можуть бути копірайтерами, тому що настільки геніальні в своїй геніальності, що не уявляють, як то, коли текст не такий, як хотілося б тобі, а такий, який хоче замовник.

Про письменників і замовникаMikomi: Але ж у письменників теж є певні замовники на роман, і ось цей певний роман має бути ось такий. Я правильно зрозуміла?

TobiRA: Зазвичай мало хто з письменників думає про свою цільову аудиторію. Якщо подивитися на класичну літературу – це люди, які більше думали про те, що хотіли сказати, аніж про те, хто це читатиме.
Хоча є й інший вид літератури – белетристика. Наприклад, Дар’я Донцова, Кінг (хай пробачать мені фанати Кінга). Він, до речі, сам називає себе белетристом.
Це література, яка продається, приносить гроші. І коли ти пишеш белетристику, то не намагаєшся творити в стилі Джеймса Джойса, а пишеш у стилі, який подобається цільовій аудиторії. Ти пишеш, аби розповісти цікавий сюжет легко та просто, й не заплутуючи кожним реченням, ускладнюючи сприйняття.
І та, й інша література має право на існування. Що саме з того увійде до історії та стане класикою – судити не нам. Зазвичай класикою стають тексти й історії, що чіпляють людей незалежно від країни, віку. Історії з глобальними проблемами, питаннями та цілями.

Про те, чому треба писати і як залишатися в справіMikomi: До того ж треба весь час писати. Тому що, щоб ти не написав, це може бути точно комусь цікаво. Ніколи не знаєш, як все виявиться для тебе. Тобто будь-який роман, я так розумію, – це подорож.

TobiRA: Писати треба завжди!
Підсумуємо про копірайтерів. Це людина грамотна. Людина з критичним мисленням. Людина, яка вміє аналізувати інформацію, працює з фактами. Людина, яка знає маркетингові фішки. Людина, яка знає психологічні фішки та вивчає їх, тому що король – не контент, король – цільова аудиторія. І текст буде працювати тільки тоді, коли правильні слова через правильні канали зачеплять правильну цільову аудиторію.
Хороший копірайтер взаємодіє з дизайнером.
Копірайтери у вакуумі – це дешеві копірайтери, за якими часто переписують толкові та дорогі колеги.
Чому? Тому що текст в наш час працює у зв’язці з дизайном, сайтом, з каналом, з психологією продажів.
Тобто, ти повинен вміти працювати з людьми, вирішувати конфліктні ситуації. Інакше залишиться погоджуватися на низькопробні оголошення в газетах: «Шукаємо копірайтера по 4 грн на тисячу знаків». Проте зараз навіть 50 грн за тисячу знаків – це ні про що.
Треба постійно вчитися. Треба бачити візуальне оздоблення тексту. Важлива постійна практика.

Mikomi: Що порадиш читати тим, хто хотів би спробувати себе у сфері копірайтингу? Чи, може, тим, хто вже в цій сфері професійно?

TobiRA: Для професіоналів: треба бути в курсі нових фішок.
У нас інформація не стоїть на місці, та й ти старієш дуже швидко.
Важливо брати участь в конференціях, дивитися на досвід інших, аналізувати свої старі тексти та чужі роботи. В цілому – слідкувати за рекламним ринком, за інформаційним оточенням.
Потрібно вміти аналізувати зміни в трендах та їх причини. Бути трішки пророком, візіонером.
Так, усе це лише для того, аби на тебе був попит та щоб залишатися актуальним.

Базові книжки – О’Гілві, Шугерман, вся когорта старого доброго маркетингу та комерційного тексту; майстри, що працюють з інфостилем, який не завжди доречний («Пиши, скорочуй», Нора Галь «Слово живе та мертве». Коли це пройдено, апробовано та доведено до автоматизму – залишається підтримувати рівень.
Аби залишатися в темі, треба гортати все, що трапляється в мережі, записи конференцій, бажано – англомовні джерела. Ви зможете дізнатися про нові інструменти та канали комунікації, наприклад. Адже формат і канал розміщення впливають на форму тексту.

Mikomi: Чи є сенс, у такому випадку, вважати фактом твердження, що кожен читач – лінивий?

TobiRA: О, ні. Якщо це експертний лонгрід і читач прийшов читати щось розумне – він готовий до того, що відкриє посилання та побачить довжелезну статтю. Але якщо ми візьмемо того ж експерта, який прийшов у соцмережі почитати якісь новини – там імовірно він може бути лінивим. Там краще дати «замануху» на два речення та посилання на довгу статтю, замість того, аби писати сухий нудний пост на 5000 знаків.
про "супер-тексти"Тобто треба розуміти доречність тексту.
Ось приклад. Іде гарна жінка у вечірній червоній сукні. Подивись на сучасну моду: подерті джинси, плюшеві кеди, можливо, унісекс. Чи це означає, що класичні довгі вечірні сукні не привертають уваги? Що жінка не повинна вдягати вечірню червону сукню? Ні. Просто класична вечірня сукня буде доречною там, де цього потребує дрес-код.
Навіть якщо вона прийде в ній, скажімо, на пікнік, то може виглядати кумедно.
Те ж стосується й чоловіків, які одягають фрак, аби викопати траншею.
Усе доречне в конкретному місці та у свій час, заради своєї цілі.

Mikomi: Ще дещо про копірайтинг: як ти ставишся до іноземних слів у тексті? Не до тих слів, які давно в словниках, а таких, як «маст-хев», «хайпанути», «тімворк», «коворкінг»…?

TobiRA: Якщо цільова аудиторія використовує ці слова, то вони перетворюються на «маст-хев» тексту.
Якщо аудиторія плюється на такі слівця, то їх треба чемно, але безжалісно Shift-delete’нути. Ось і все.
• Жарт від Тобі: «Концептуальність цього твердження є базовим принципом інтеграції інформаційного продукту в систему комунікації певного сектора споживачів.»

Mikomi: Десь таке речення я показувала, як приклад того, як писати не треба.

TobiRA: Ти не повіриш! Але ваш споживач, ваша ЦА, може, перепрошую, самозадовольнятися, коли читає такі тексти. І я зустрічала людей, які вважають, що коли текст написаний просто та зрозуміло, то його написав дурень. Цитую знайому: «Боже, й чому може навчити ця людина, якщо вона навіть не вміє розмовляти складносурядними реченнями?»
До цільової аудиторії треба звертатися мовою, якою вона розмовляє. Треба запам’ятати, що копірайтинг – це майстерність переконувати: тонкий та непомітний вплив, наче подих вітру. Аби людина сама зробила «правильний» висновок.

Mikomi: Тобто, в цьому – основна відмінність копірайтингу від інших видів роботи з текстом, так?

TobiRA: Загалом, так. Чи повинен копірайтер виховувати свою аудиторію та вчити її чомусь? Так, повинен, якщо таке завдання перед ним стоїть. Наприклад, якщо йдеться про просування ідеї, наприклад, про пропаганду здорового способу життя. Але тільки тоді, коли текст має таку пряму мету.

про рівень готовності писати під замовлення - Тобто, згрубша, копірайтер – це…Mikomi: Тобто, згрубша, копірайтер – це…

TobiRA: …інформаційна повія. Той копірайтер, що пише на біржі за 15-20 рублів (не гривень, а саме рублів і на російський ринок), – то це, скажімо так, дешева повія. Це моя позиція. Адже це неначе орально задовольнити за пачку цигарок. Якщо я кажу, що не пишу на якісь теми, не працюю з певними замовниками, – то я продаю свої знання і навички… обираючи клієнта.

Mikomi: Тобто копірайтер як може, так і не обов’язково повинен мати якісь моральні принципи, як я розумію.

TobiRA: Усі ми знаємо книгу «99 франків». Якщо ви обрали сферу копірайтингу та працюєте тільки з меблевими компаніями, наприклад, – тоді може бути легше. Якщо ви працюєте тільки з туроператорами, скажімо, – там може бути легше. Якщо ви працюєте тільки в медичній сфері – теж легше.
Якщо ж ви пишете дорого та швидко тексти для лендингів, які продають іграшки для сексу, – то це ваш вибір.
Я колись писала таке, було діло. А хтось морально не готовий до такого.
Зараз я пишу тексти, які не суперечать моєму розумінню того, що правильно. До прикладу, я не змогла взятися за проєкт, де треба було писати про забій корів на м’ясо і про те, як це м’ясо транспортується. Мені від одної думки ставало погано, хоча я навіть не вегетаріанка.
Такі речі завжди залежать від моральних якостей людини.
Що тобою керує: гроші чи принципи? Де межа твого бажання заробити?
Насправді якщо дуже голод змучив, межі певною мірою можуть розмиватися. І тут теж питання у кількості тих грошей, за які ти готовий продатися.

Mikomi: Наступне питання теж пов’язане з письмом, але більше з твоєю редакторською діяльністю та діяльністю людини, що занурена в літературу.
Особливий стиль та спосіб писати у кожного письменника. Ступінь пізнаваності – чим він визначається? Що лежить в основі, щоб точно знати, що це ось – Франко, чи ось це вже Шекспір, чи то Кінг? Я можу так інколи сказати про музичних виконавців чи композиторів, тому що вони зовсім упізнавані за своїм особливим стилем, у якому є віхи, особливі нюанси у звуковидобуванні, і всі ці моменти добре видають виконавця. До прикладу, Річі Самбора – його не сплутаєш взагалі ні з ким. Джона Вільямса одразу можна впізнати за першими нотами. Те ж саме можна сказати й про Ганса Циммера.

TobiRA: Колись я працювала редактором інформаційного порталу і займалася текстами деяких аналітиків організації. Завжди без підпису могла зрозуміти, що ось цей текст написав один, а ось той – інший аналітик. Структура тексту, довжина речень, структура речень, певні вставні слова. Є люди, які тяжіють до певної лексики. Комусь більше подобаються дієслова, комусь – прислівники. І коли ти працюєш з цими текстами постійно, то починаєш впізнавати стиль.
Щодо художньої літератури, я, наприклад, не розрізняю так особливості в перекладі, тому що це залежить від професійності перекладача.
Тематика, сюжет, деталізація, метафори – коли людина формує свій стиль, це можна простежити. Але дуже багато залежить і від редактора.
Знаєш, який найбільший гріх редактора? Це не проґавити помилку. Найбільший гріх редактора, на мою думку, – це смакові правки.
Є такий термін, яка «допустимість». Якщо використання тих чи інших слів не є помилкою чи грубим порушенням, а одним з варіантів використання, – редактор не може просто взяти та переробити текст.
Це – професійна помилка. Хоча всі ми – люди, й часто навіть редактори з досвідом, які хочуть зробити світ чистішим, тексти кращими, навчити, показати себе – починають змінювати текст на власний розсуд. Це може вбити стиль автора.
Адже художня література – це не підручники. Підручники не несуть у стилі тексту особистості автора, в них важливий фактаж та подання матеріалу – це інший формат. А коли йдеться про художню літературу, то вбити стиль автора – це вбити книгу.

про фільми та натхненняMikomi: Зрозуміло. Дякую. Переходимо до наступного питання. На самому початку інтерв’ю ти казала, що, коли працюєш, то для натхнення віддаєш перевагу особливим фільмам, музиці та серіалам. Мені б дуже цікаво було дізнатися про це, особливо з позиції професійної діяльності. Що з останнього, такого, що дуже-дуже допомагає тобі, ти подивилася та послухала? Що саме для себе в цих джерелах черпаєш?

TobiRA: З музикою у мене особливі стосунки: мені зручніше працювати під музику, але під кожен тип тексту, під кожне нове замовлення, під кожну тематику обираю плейліст індивідуально.
Наприклад, один роман я редагувала під плейліст авторки, який вона брала як бекграунд для написання твору. Музика була в дусі тексту, й мені було приємніше працювати, я була фактично всередині, в тексті, мене немов огортали слова й образи завдяки аудіальному ряду.
Частіше я роблю добірки-атмосфери. Так мені легше працювати з текстом. І приємніше, й спокійніше, коли музика доповнює.
Наприклад, одного разу я писала про Рейкі. Отже, аби налаштуватися, декілька годин слухала медитативні звуки Рейкі та писала в такому настрої. При цьому у мене виникав особливий ритм роботи.
Щодо фільмів і серіалів. Серіали я дивлюся мало, частіше фільми. Зараз переглядаю добірку з 250 стрічок від IMDB, які вони рекомендували до обов’язкового перегляду.
Дивлячись, я аналізую, вивчаю сценарні рішення. Чому все сталося саме так, чому персонаж чіпляє, у чому його особливість, яким чином показані характеристики персонажів.
Адже можна мільйон разів розповісти про щось в книзі з письменницької майстерності, проте не можна зрозуміти, як це працює, допоки сам не побачиш. Це дуже добре демонструє класика кіно.
А ще – мистецтво побудови насичених фраз. Я завжди казала: ознака класного тексту – його хочеться процитувати.

Mikomi: «Я зроблю йому пропозицію, від якої він не зможе відмовитися».

TobiRA: Я не дуже часто дивлюся фільми та серіали, які нічому не вчать, нічого не розповідають, не розкривають нові обрії, не змушують робити висновки, не підіймають цікаві проблеми. Проте я можу вибрати як дурненьку комедію, так і «Касабланку» 1942 року.

Mikomi: А як ти виявляєш, що ось цей фільм тобі щось дасть, а той – ніц?

TobiRA: Я люблю спойлери, вони дозволяють заощадити час.

Mikomi: І все ж, знаючи, що буде у фільмі, ти продовжуєш його дивитися з величезним зацікавленням?

TobiRA: Ще потрібні рекомендації. Чому я розповідала про 250 фільмів від IMDB? З якоїсь причини ці фільми увійшли до списку кращих. Коли я дивлюся фільм, я не просто дивлюся – а намагаюся зрозуміти, чому, за які такі звершення фільм настільки високо оцінили.

Mikomi: Останнім часом фільми, що йдуть на Оскар, – за анотаціями журі та критиків, які їх оцінюють, виглядають дуже жалюгідно через спосіб оцінювати. Ці люди часто кажуть, що їх друзі подивилися фільм, сказали їм, що той фільм – лайно, тому він, як представник журі, йому нічого не ставить. І це фільми, які йдуть на Оскар, і це професійні журі (пруф).

TobiRA: Ну, це питання до журі. Але я кажу зараз не про оскароносців. Я взялася за список 250 і дивлюся його саме з таким підходом, щоб дізнатися, чому саме вони потрапили до списку. Коли я закінчу з ним, буде вже інше питання: йти по «Оскарам», чи ні. Наразі подивилася 77 з 250, якусь частину я дивилася раніше.

Mikomi: Щодо рекомендацій фільмів. Що ти розумієш під рекомендацією?

TobiRA: Я завжди питаю, чому мені хтось радить той чи інший фільм. Я навіть у свої 32 роки намагаюся бути дитиною, яка любить запитувати: «Чому?». Якщо рекомендація на рівні «там кльовий актор», але ім’я актора мені нічого не сказало (частіше за все так і відбувається), я навіть не стану витрачати час. Проте, якщо актор залишив сильне враження, я спробую запам’ятати та подивитися цей фільм. Знову ж таки – люблю спойлери. Навіть якщо мені кажуть, що там чудова картинка, то я подивлюся, тому що люблю чудові картинки.

Чи є у тебе бажання додати щось про ГАКТа?Mikomi: Чи є у тебе бажання додати щось про ГАКТа?

TobiRA: Він відіграв велику роль у моєму житті. Я раніше багато думала про нього та про людей, які для мене стали ось такими «wow-людьми», з якими я б хотіла поспілкуватися, яких хотіла б запитати про щось. І ГАКТ понад десять років був одним з таких людей.
Скажімо так, я часто міркую про айдолів, про наших улюбленців. У когось це Олег Винник, наприклад. Комусь пощастило більше. Дивлюся на них у розрізі усього, що відбувається довкола.
Я – дивний фанат. Тому що у мене не просто було бажання постояти поруч зі своїм кумиром, а бути такою, щоб він відчував гордість за те, що я його фанат. Мало хто про таке думає. Ось тобі приклад дуже зненацька та з голови: якби Кіану Рівз був фанатом Джастіна Бібера, то я думаю, того б роздувало від захоплення, що сам Кіану Рівз – його фан.
От і я б хотіла, аби мій кумир був у захваті від того, що я – його фан.

Mikomi: Це наче у Bon Jovi з Rolling Stones. Це якраз того рівня приклад, мені здається (від себе: Bon Jovi – великий фан Міка Джаггера та його гурту, і мені здається, я навіть чула, що Мік Джаггер дуже преться з приводу цього).

Ще трошки про нього - роздумиTobiRA: Думаю, що мені було б приємно, якби ГАКТ пишався тим, що я в якихось інтерв’ю розповідала про те, як він відіграв велику роль в моєму житті. І якби до нього дійшла ця інформація і він відчув гордість та радість – для мене це було б важливіше, ніж поверещати під сценою, взяти автограф та… Ну, не знаю, проханнячко: «Гакт, розпишись у мене на цицьках».

Mikomi: Підтримую. У моєму випадку це й так, як ти кажеш, і ще співробітництво з такими людьми.

TobiRA: Колись я мріяла працювати з ним на одній сцені. Але через зміну профілю діяльності я більше не займаюсь організацією концертів, тому це не актуально. Але якби, до прикладу, компанія, яка б організовувала приїзд ГАКТа до України, робила рекламну кампанію та запросила б мене як комунікаційного менеджера чи копірайтера, то я була б у захваті та залюбки попрацювала. Хоча навряд чи робила б знижку 

Mikomi: Тут я вважаю, що не важливо, чи ти фанат, чи ні – знижку робити не можна, особливо, коли це стосується професійної діяльності.

TobiRA: Особливо, коли це комерційний проєкт. Я готова писати текст безкоштовно для якоїсь громадської організації, це – мій спосіб благодійності. Проте, якщо це комерційний проєкт (навряд чи приїзд ГАКТа буде благодійним), то не бачу сенсу робити знижку, яким би фаном я не була.
Я люблю те, що роблю, отримую від цього задоволення, та харчуюсь за гроші від задоволення, яке отримала.

Mikomi: Чи можна сказати, що те, чим ти займаєшся, робить тебе щасливою і ти на цьому етапі життя знайшла свою істинну ціль?

TobiRA: Так.

Mikomi: Чи може так статися, що твоя життєва мета надалі зміниться?

TobiRA: Так.

Mikomi: Ти впевнена, що далі будеш рухатися в щасливому напрямку?

TobiRA: Так, тому що я працюю над цим.

Mikomi: Чи є щось, що ти хотіла б передати тим, хто твоє інтерв’ю буде читати?

TobiRA: Любіть життя, вчіться мислити та уникайте крайнощів.

Mikomi: Це круто.
Дуже дякую за інтерв’ю.

Проекти за афторством Ксенії
💜 Текстократія існує у Фейсбуці facebook.com/texty.com.ua
Щоб допомогти менеджерам знайти авторів, а авторам – писати тексти. Тут практичні поради, історії успіхів (і невдач), ідеї для роботи.
💜 Текстократія існує в Інстаграмі instagram.com/textocratic
Щоб заряджати творчих інтровертів на написання текстів для блогів та соцмереж. Там практичні вправи та конкретні поради для дій.
💜 Телеграм-канал ТЕКСТ•ТИ textocraty
Це годівничка для Музи. Джерело інформації та мотивації для всіх, кому потрібно написати текст. Для перших 100 – підписка-подарунок. Згодом почнеться інтим для обраних за щомісячні внески.

ПО-РУССКИ в КОММЕНТАРИЯХ

Вот как говорить о сериале, который еще не вышел полностью, который по серии в неделю?
ОК.
Для начала, я уже точно знала, как минимум, по слухам и слухам, которые подтвердили на IMDB (для меня это, по какой-то причине, важно), кто будет играть в новом сезоне и прям с огромным нетерпением жду развертывания событий, чтобы встретить этих актеров...
О некоторых точно знаю, кого будут играть. А некоторых прям интригующе жду и надеюсь, что Фелони и Фавро приготовили для них хорошие роли.
Скажем, я знаю, кого должна играть Розарио Доусон, но я понятия не имею, кого будет играть Майкл Бин и сейчас даже начинаю немного напрягаться, так как не уверена, а будет ли он там. Равно как и тот факт, что Розарио Доусон, пока что, не фигурирует в списке актеров, которые обозначены на второй сезон.
Да и спойлерить - это не самое мое.
Но могу сказать, что это прям как идти по красивому пшеничному полю, с каждым шагом наталкиваясь на разноцветные камешки.
Все, что сейчас могу вам предложить, это посмотреть трейлер к сериалу. И то, в надежде, что там нет особо спойлеров))))) И еще сказать, что касастрофически не хватает Джины Сарано. Хочу ее больше в кадре.
Кстати, для анализа: имхо, конечно же, но Кара Дюн - это персонаж, который крут без супер-мега умений и сверх-способностей. Ай-Кнов-Кунфу - это больше о каки-хто эффектно прыгающих девочках - это, по моему, так должна выглядеть женщина воин.


И, как и обещала, раз пишу про ЗВ, то оставлю ссылочку для обзоров)))))
<a href="https://mikomijade1.diary.ru/p220143691_mandalorec-2-sezon-myslevsluhie.htm">Раздумия о новом сезоне Мандалорца</a> от [L]mikomijade[/L]

А в обратную сторону связ с Дыбром как-то настроить можно? Равно как и с ЖЖ?...хмммм

УПД: только через ДЫБР

 Star Wars Review, добро пожаловать в мою обитель. Хотела бы сказать "обитель Серого Джедая", но, кажись я не подхожу под эту роль. Скорее - Ситха, и то, без практических навыков... то есть, латентного Ситха

Думаю, что это видео уже видели все, но это действительно прекрасный вариант для привествия тех, кому Звездные войны по-настоящему дороги)))))

Меня всегда... еще с 11 лет, интересовал вопрос: как Лее удалось сохранить идеальную прическу, спустя пытки и несколько дней в камере?

Долго же я думала о том, как бы выглядели дети у Мег Раян и Дениса Квейда...
Нельзя было сразу пойти и погуглить?
Надо было сесть смотреть The BOYS, заметить в титрах, что актера зовут Джек Квейд и задуматься, а не имеет ли он отношения к семейству)))))
Имеет.
Встречаем плод невероятно красивой любви от невероятно красивых Дениса Квейда и Мег Раян.

Наткнулась на красивый пост о том, что нельзя обращаться с людьми, как с муссором, и при этом почитать Бога. Там далее фраза из Библии, мол, кто не знает любви - не знает Бога. Ибо Бог и есть любовь.
Сразу же перед глязами возник вопрос, как Бог, устроивший потоп, геноцид египтян, ... в общем, можно продолжать долго... так вот, как это - любовь? А самое главное - как это не является обращением с людьми, как с муссором??????