"Як Бог сотворив світ, поставив довершити своє творенє чимось шляхотнійшим і сотворив чоловіка Адама, – оповідають на Гуцульщині. – Жив собі Адам у раю та хоть мав усего по достатком, то все за чимось банував. Пізнав Пан Біг, чого Адам банує – за жінкою, бачите! – замислив єму сотворити жінку і зробити з неї Адамови несподіванку. Коли раз Адам заснув, підсунувся до него Пан Бог на пальцах, отворив єму груди, виймив з них одно ребро, положив за себе, а сам почав дірку в грудьох залатувати. Тим часом набіг пес – занюхав осхабину! – і нім Пан Біг спостерігся, вхопив ребро та й втьоки з ним. Бог пустився собаку доганяти, але собака розумний: до плота, та й гоп – через него. Ледви вспів Пан Біг злапати його за фіст, але якось так потяг нещасливо, що фіст лишився єму в руках, а пес з ребром уйшов. Що мав Пан Біг робити? Адже не мав ще друге ребро Адамови виймати! Тому взяв і з фоста собачого сотворив Єву. Тому то у жінок таке волосє довге, як собачий фіст".
тут си вздріти цілим текстом, бо май файна собі оповідка, все до цього, та вісля - вже нормальною українською мовою. Весело принаймні читати було. Але, все ж таки, я поганенько мовлю гуцульською. Бо востаннє була там навіть ще в школі. Ні, читаю добре, розумію добре, але говорю як можу, бугага.