Бійтесь козаків – вільного людства, бо то є народ що нікому не підкориться він, де б не жили його нащадки. Той народ відчуває біль рідної землі наче свій. Той народ спить допоки ще терпіти є сила. Коли ж бо прокинеться душа козака, то гори зверне, попіл на попілові не полишить. Голими руками ворога знекровить. Бійтесь бо їх, бо усюди по світі є вони. Гуляють собі мирно и тихо, живуть, плодяться, посміхаються вам, аж допоки не настане час, коли ви межу перетнули. Тоді всесвіт штовхає сих людей у боки, дає їм шаблі в руки, силу велетенську, і тоді колихнеться земля від гупотіння коней, осідланих тими, хто насправді в бою завоював собі оселедця. І видить душа козака правду в очах. То ж не сховати вам своїх намірів.