ANDOR SPOILER

Ну... я не знаю, чи можна цей монолог маленький вважати спойлером, але, про всяк випадок, я його сходвала під кат.
Дуже сильна репліка, дуже крута сцена, дуже класний і харизматичний персонаж.
Але мене тут сянуло.
Колись, кілька років тому, Том Хідлстон сказав про свого героя дуже цікаву штуку: “Every villain is a hero in his own mind.” (кожен поганець є героєм для самого себе), але мені здається, що цю фразу можна розуміти і в більш широкому сенсі, коли розумієш, що герої однім - поганці і злодії - іншим.
Яскравий приклад - Імперія і Алльянс. А ще раніше, Республіка і Сепаратисти. У кожного було про що боротися і заради чого відстоювати свої позиції. Від верхівки, до самих низів.
Але, якщо відсторонитися від обох боків, розумієш, що дивишся, по суті, на двох баранів, але в макровсесвіті (використала слово так навмисно).
Знову починаєш наближатися до певних персоналіїв і розумієш, що кожен з них несе і носиться зі своєю місією заради певних речей, які важливі саме йому.
Тут знову згадується ситуація з Люцифером і думками про те, що хто переміг, той і добро.
Дуже добре вважати себе героєм.
Це як в фільмі Цільнометаличний жилет: чому вони нас ненавидять, миж їх рятуємо.
Повстанці робили... особливо група Со Герери, багато такого, що дискридитувало імідж Альянсу.
Було б цікаво подивитись на постімперський період саме з такої позиції. Бо до влади прийшли далеко не гарнюнькі картиночні Акбари, чи ідеалізуюча світ Мон Мотма - прийшло багато персонажів, які мали і мають, і матимуть свої адженди. Думаю, що навіть Лютен - занадто ідеалізований.
Але я не впевнена, що Дісней подарує нам таке радісне з Вау-ефектом кінце, де буде хочаб натяк на гівнеце, яке час від часу буде кидатися на вентилятор нової республіки навіть самими переможцями.