Мені треба було багато пережити, багато що вивчити, навчитись багатьом речам, аби зрозуміти, що я викинула на смітник багато років, спілкуючись з тими людьми, які ніколи не хотіли бути зі мною, але хотіли, аби я була з ними. Бо я, з різних причин була така, яка я була. Бо я, чомусь, можливо через марнославство, вважала, що я класний слухач, емпат і таке інше. Тільки я тоді не враховувала один дуже важливий чинник: жодного разу мої потреби не брались до уваги. Жодного разу мій час не цінувався. Зараз марнославство трошки присіло і я розумію, що якби я сама цінувала свій час, якби я сама цінувала свої потреби, якби мені було дуже-дуже до самої себе, ті люди завжди б були на великій відстані від мене. Але я пройшла той шлях, навчилася багато від вас. То ж, я щиро дякую кожному, хто побачив себе в тому дописі. Бо ви створили унікальний досвід для мене. Ви і саме ви навчили мене тому, що може статися, якщо ігнорувати самого себе.