Так нерозумно, тяжко, стисло…
Ледь промайнувши у думках,
Турботою десь там зависло
Так, що не втримати в руках.
Все тяготить і натякає,
Гудить неначе дроти на стовпах,
Погрожує тут впасти, все лякає,
Й неначе вітер смаженим запах,
Бо дригонить той дріт у вухах,
Мов там за тисячу всіх вольт,
А то звичайна собі з купи муха
Не струмінь, не снаряд, не кольт.
А страху то нагнало, аж по полю
Відлунням чутно – все то мікрофон,
Все спікерам то дати волю,
Аби пішов свідомо страху марафон.

Mikomi Jade Skywalker©27/01/2015