Записи с темой: эзотерика (2)
May the Force Be With You!
На базі допису в фейсбуці: ТУТ
Я розумію, що до будь-якого міфу можна пристібатися... але все, що відбувається в даному шматі історії Локі під питанням у мене. Навіть питання повинності в смерті Бальдра. Хоча це - найменше серед питань, бо те, як аси вчинили зі сліпим братом Бальдра, котрий як раз встрелив в нього омелою... то взагалі, ІМХО - суд лінчу. Навіть не розібралися. Хоча імхо, дуже зручна така ситуація вийшла. Локі, який може перетворюватися на кого і що завгодно, на нього можна і треба списувати все, що потребує детального розслідування, бо так простіше. Хьот, якому Локі запропонував теж брати участь. Локі, якому, певніше за все було відомо і те, що це станеться, і те, що саме омела. Та до купи - було цікаво. Але скоріше - він просто все знав. Тільки питання тоді, чому тікав. Може - спроба змінити пророцтво? Знову цікавість? Бо, як на мене, дуже багато разів він робив певні речі зі видимою приміткою "а що буде, як я зроблю це?". До речі, стару велетениху, яка відмовилася плакати за Бальдром, я не вважаю, що то був переодягнений Локі. Мені видається, що то дуже яскравий, хоча і дуже інтуїтивний, приклад прислів’я "ти не 100 доларовий папірець, аби всім подобатись". Тобто, я точно можу сказати, що і цей папірець може комусь не подобатись. Чому якійсь тітці, що все життя прожила в печері, світу не бачила і взагалі не знає, хто такий Бальдр - сумувати за ним????? З якого переполоху?
Але повертаюся до теми Локі і його кари.
Питання, як аси вирішили, що в усьому винен Локі?
Та просто так.
Як кажуть: "Хто *****? Невістка!"
Як якась ****ня - Локі.
Взагалі, навіть не беручи до уваги тему з "blame it all on Loki", міфи вікінгів дуже яскраво демонструють серйозну тему з психології про само здійснювані пророцтва. Якась тітка, що вже давно померла, зі зла, через те, що її збудили, наговорила всякого, і, саме цікаве, Одін, який, начебто, дуже мудра істота, почав діяти в супереч логічному, притягуючи до реальності саме ті події, які Вьольва йому і напророчила. Навіть з покаранням Локі і з прив'язуванням Фенріра. З тим, що Одін надав Хель владу над царством мертвих, а Йормурганд поселив у світовому океані. Одін власноруч розташував усі фігури на шахівниці таким чином, аби Рагнарьок відбувся. До того ж, закріпив це неймовірно сильною печаткою у вигляді покарання Локі. Бо саме зі звільнення Локі і Фенріса все почнеться. Але і Фенріса, і Локі можна було не спутувати. Локи міг би не скаженіти в печері. Фенріс міг би і далі бути вірним другом і майже сином Тюру. А Тюр, певніше за все, все подальше життя сумує за улюбленцем. Бо Фенрір, окрім свого зросту, нічим не загрожував асам.
Хель взагалі діє дуже мудро. Їй діла нема до всіх світів - тільки до тих, хто потрапить до неї. Але питання, як вийшло, що саме вона поведе, саме кожного, хто потрапив до її царства, на бій з асами і воїнами з Валхали????? Тут що має трапитись? Певніше - переконливі слова татка, якій збожеволів остаточно на скелі.
Знову повертаємося до пророцтва, що відбувається через те, що закодовано на поведінку учасників. Єдиний рух в інший бік міг би змінити все.
Якби Одін мав владу над самим собою, коли почув пророцтво.
Може, в тому і сила Вьольви. Що б вона не сказала - навіть боги не можуть тому протистояти...Навіть Всеотець – наймудріший серед асів.

P.S.: може і Вьольва - діло рук Локі????
image host


@темы: магия, эзотерика, философское, культура, geek, Universe, nerd, добро VS зло, Good VS Evil, IMHO right, Nerdy Mikomi, яка різниця, какая разница - одна дає, друга дразниця, меня все равно поймут

02:20

May the Force Be With You!
Life is a strange thing.
Well, technically, it is not. But sometimes it feels like the strangest thing ever to be in the universe.
Once I was avoiding death.
Tended to think it was a sort of curse.
But now I do not.
I accept it as a part of life.
I respect it as a part of life. As well as many other things I considered wrong.
I had a revelation that Spring that changed my life entirely. That made me closer to acceptance.
It is always sad that life goes off to the other state. It can be the one tearing to shreds. But it is like you are looking into the looking glass, touching the surface and suddenly it swallows your part. Literally gulps it and it is never to return. But it is there. A different state perhaps. And no matter, if you get it or not, it is still devastating. And in no time, even though you realize it is devastating - it is still a part of real-life - the one never to be avoided.
But facing it with respect.
Gets you closer to ...
Gets you the doors to life itself.

@темы: мысли вслух, йа, эзотерика, крик души, космос, философское, мыслеблудие, мысли о вечном, тарабарское, религия и атеизм, мыслевслухие, задротствуем, возвращение в реальность, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми задротствует