picture source: wwalls.ru

если есть кому по-исправлять что, то, милости прошу в личку!
Вырисовалось по-украински впервые (проза вырвалась гыгы).


Йду на мацурі, або добра душа


– Ма, я йду на мацурі.
– Шо?
Дівчина підбігає до матері, вдягнена в квітчасте кімоно, розмальована, наче лялька, а в волосся вплетена справжнісінька гірлянда з квітів.
– Я ж кажу, йду на мацурі! – нетерпляче потягує, наче нігтями по дошці, дівчина: – дай мені трошки окане.
– Нікуди ти не підеш! – мов ножем, відрізає мати.
– Чому-у? – хникає дівчина.
– А то що ти на себе начепила таке? Зніми і не ганьбися геть мені.
– Мамцю, то ж кімоно…
– Та хай і гімном ти його назвеш, зніми той сором!
Починає тягати за все, що тягається у вбранні дівчини, а та з істеричним криком відсахується та ховається за шафою.
– Мамо, не можна так. Воно дуже складно вдягалося. Дороге…
– Та хай йому грець, сорому тому!Нап’ялила на себе банний халат та підперезалася килимком. Де то таке бачили, щоб так люди вдягалися? А ну знімай, швидко!
Починає знову тягнути, але вже за те, до чого встигла дістати руками.
– Мамо, то кімоно, не треба, воно коштує багато!
Мати зупиняється та відходить в сторону, аби оцінити, що ж там може так дорого коштувати.
– І скільки це гІмоно коштує батькових грошей?
– Тисяча гривень…– дуже невпевнено та тихесенько відповіла дівчина, – без обі.
– Скільки?
– Обі ще 700 гривень…
– ОбіщЕного три роки чекають. Не могла торгуватися до 700 гривень та переплатила? Та ще й за це…це…гімоно!
– Мамо, кімоно! І воно дуже добре…
– Знімай! Куди ти так зібралася?
– Та ж кажу, що на мацурі. Там всі так будуть одягнені. Так треба, – вирішила пояснити хоча б таким чином дівчина.
Мати трохи охолола. Намагаючись не дивитися на те дідькове кімоно, перейшла до іншої теми сьогодення.
– З дідька мені відпускати тебе, де я не знаю, та й ще дати тобі того, чого в мене і вспомині немає?
– То ж кажу тобі, – починає майже по літерам промовляти: – й-ду-ууу-на-ма-цу-рі-і-і.
– А то де воно таке є?
– Та то на майданчику біля церкви, там, де сад з камінням зробили. Ну то дай же мені трішечки окане, – знову нетерпляче простогнала дівчина.
– Тьху! Та хіба то мацурі називається? То ж просто собі майданчик.
– Ні, мамо, мацурі– то таке дійство. Там відбуватиметься. От всі і мають буди в кімоно.
Мати звисока подивилася на той непотріб і видала:
– От дурні люди. Наче до цирку.
– Мамо, дай мені окане, то я вже піду.
– Та йди собі.
– А окане?
– А що?
– Гроші.
– Ти не просила.
– Та ні, просила.
– Я не чула.
– О-ка-не-е-е
– Що то таке?
– Гроші. Дай мені, мамо, гроші.
– Ото як ти змогла купити собі то гімоно, то, певне, маєш і гроші на то оканема.
Дівчина сіла на стілець і схлипнула.
Мати видула все повітря, що було в грудях, підійшла до своєї сумки та дістала з неї 100 гривень.
– О десятій – дома. Бо спалю то гІмоно.

25.09.2014©Mikomi Jade Skywalker
Бета: [Izis] (за что просто огромнейшее человеческое спасибо )

@темы: Микоми пишет

@темы: я творю

@темы: мыслеблудие, мысли о вечном, мысли вслух, мыслевслухие, возвращение в реальность, наблюдения, личное ИМХО, добро VS зло, Микоми задротствует

@темы: мыслеблудие, мысли о вечном, мысли вслух, мыслевслухие, крик души, задротствуем, возвращение в реальность, наблюдения, культура, йа, имею право на свою точку зрения, личное ИМХО, о людях

@темы: задротствуем, имею право на свою точку зрения, Микоми задротствует